Мешканців Донецька не втомлюються попереджувати про можливе відключення гарячої води через заборгованість перед «Донецькміськтепломережею». І, зрештою, місяць тому на кілька днів це таки сталося, оскільки борги тепловиків перед «Нафтогазом України» за минулий опалювальний сезон зросли до 100 мільйонів гривень. Тому початок липня донеччани очікували із закономірним побоюванням: відключать чи ні? Поки пронесло. Та не всіх. Бо можна уявити шок мешканців одного з будинків, де на кухнях із газових конфорок раптом вдарили тугі цівки води.

Ще навесні галузеві профспілки та міністерства вугільної промисловості й праці та соціальної політики взялися за перегляд галузевої угоди, щоб дати «зелене світло» новій системі оплати. Визначено сім шахт, які першими спробують «погодинку»: шахтоуправління «Донбас», шахти «Центральна» (ДП «Красноармійськвугілля»), «Білозерська» (ДП «Добропіллявугілля»), імені Гайового (ДП «Артемвугілля»), імені XIX партз’їзду (ДП «Луганськвугілля»), № 81 «Київська» (ДП «Ровенькиантрацит»), «Червоноградська» (ДП «Львіввугілля»).

На шахті ім. Карла Маркса, де 8 червня прогримів потужний підземний вибух, тривають аварійно–пошукові роботи. Як відомо, важкі травми тоді отримали навіть четверо працівників шахти, які перебували на поверхні. А з 37 гірників, які на момент аварії перебували під землею, перегодя вдалося врятувати 24. Тоді ж вдалося відшукати й тіло одного загиблого шахтаря. Доля ще 12 потерпілих довгий час вважалася невідомою: дев’ять гірників, є припущення, разом із кліттю впали з великої висоти і опинилися на дні ствола під товщею підземних вод. Точне місцеперебування ще трьох невідоме, проте є версія, що їх «накрив» викид вугілля та породи в тій зоні, куди поки немає доступу через затоплення.

Рік у рік улітку на узбережжі Азовського моря неабиякою популярністю користується дитяча «страшилка», яка починається словами «Стоїть чорний–чорний ліс...». Щоправда, розповідають її вже в переінакшеному вигляді — «Лежить чорний–чорний пісок...» А любителі чорного гумору відгукнулися на цю ж тему риторичним запитанням: мовляв, якщо можна купатися в Чорному морі, то чому не можна засмагати на чорному пляжі?.. Йдеться про пляжі на Азовському узбережжі, забруднені моноцитовим піском, що ще зветься «чорним» і має репутацію джерела підвищеного радіоактивного фону — від 30 мікрорентгенів на годину і більше.

Жителі великих міст по–праву вважають себе обділеними присадибними земельними ділянками, які для вирощування городини мають селяни. Тому нерідко беруться влаштовувати імпровізовані «городи» на балконах чи підвіконнях квартир багатоповерхівок. А ось мешканець Будьонівського району Донецька свою «грядку», навпаки, заховав подалі від сонячного світла та людських очей — до комірчини у двокімнатній квартирі. Маскувався він небезпідставно, адже на невеличкій плантації взявся вирощувати... коноплі.

Коли у місті Єнакієве прогримів потужний підземний вибух, окремі тутешні жителі спершу подумали, що НП сталася на хімічному концерні «Стирол», що в сусідній Горлівці. Тобто тут давно з острахом поглядають на потенційно небезпечне підприємство. І, як показали недавні події, небезпідставно. Причому нештатна ситуація знову сталася у вихідні — минулої суботи жертвами аварії також стали гірники.

Доля людей, яких на світанку 8 червня застав під землею вибух, все ще залишається невідомою. Пошуки їх слідів ускладнюються тим, що троє шахтарів, швидше за все, опинилися у зоні викиду вугілля та породи на найглибшому підземному горизонті, досі суттєво затопленому водою. А ще дев’ятеро, є припущення, перебували в кліті й з вибухом разом із нею впали з великої висоти у зумпф, де глибина води понад 30 метрів. До речі, перші спроби водолазів із підрозділів МНС України розшукати потерпілих не принесли результатів через ту ж таки велику глибину та погану видимість.

Керівництво Донецького гірничого округу звернулося до правоохоронців із заявою, в якій, зокрема, зазначається, що інспекція Держгірпромнагляду прийняла рішення заборонити видобуток вугілля у 18–й східній лаві підприємства. Як ідеться у висновках інспекторів, «у зв’язку з виявленням грубих порушень правил безпеки, що створюють загрозу життю і здоров’ю шахтарів». Претензії у перевіряючих Держгірпромнагляду виникли насамперед через те, що на шахті досі не виконали 6 із 15 пунктів рішення урядової комісії з розслідування причини минулорічного вибуху, коли тут загинули 101 гірник та 5 гірничорятувальників.

У Єнакієвому на шахті імені Карла Маркса продовжують шукати 12 гірників, доля яких досі не відома. А ще намагаються знайти причини цього найпотужнішого вибуху на вітчизняних шахтах. Що стало передумовою виникнення аварійної ситуації? Чи вели під землею вуглевидобуток, попри заборону Держгірпромнагляду? Що доцільніше: відбудувати шахту чи закрити? Сьогодні своє бачення ситуації викладають для «УМ» фахівці, які опинилися в епіцентрі резонансних подій, — керівники аварійного вугільного підприємства та експертної комісії, яка нині з’ясовує причини підземного вибуху на копальні ім.Карла Маркса.

«Причиною вибуху було те, що на рівні тисячі метрів, орієнтовно в шарі «Мазурка», стався великий викид як породи вугілля, так і газу. Саме метан піднімався нагору через стовбур, і ми не виключаємо, що на рівні стовбура під тиском такого обсягу газу, було зірвано муфти. Під час зриву муфти могла з’явитися іскра, яка й стала причиною такого вибуху».
Тричі праві були ті, хто по «гарячих слідах» підземного вибуху на єнакієвській шахті імені Карла Маркса повторювали: такої аварії вітчизняна вугільна галузь ще не знала. І річ тут, звісно, не тільки в масштабних руйнуваннях підземних і наземних споруд, насамперед шахтних стволів. А й у тому, що відразу після вибуху, який вогненним смерчем вихопився на поверхню і травмував тут півдесятка робітників, шанси вижити у 37 людей, які перебували під землею, вважалися мінімальними. Тому можна зрозуміти реакцію голови урядової комісії на повідомлення про виявлення під землею відразу двох десятків вцілілих потерпілих: «Це просто Божа поміч...».