Правду кажучи, перше враження від Перу було жахливим. Уявіть собі: більше семи годин перельоту з Ньюарку (це в США) до аеропорту Ліми — модерного, як і всі міжнародні порти. Десять годин чекання подальшого одногодинного рейсу до аеропорту міста Куско. Далі — маленьким автобусом-таксі в «глибинку». Пейзажі за вікном: навкруги запиленої густим глиняним порохом дороги — руді, лисі гірські хребти.
Ось перше на нашій дорозі поселення з глиняними халупами, повз які уздовж вузенької вулиці виставлені столи-лави з сільським крамом: щойно забиті кури з лапами сторчма, ще паруюче м'ясо на кшталт воловини чи свинини, виставлених на шматочках сірої, запраної, тканини. (Це пізніше дізналася, що в Перу майже не вживають яловичини, йому адекватне м'ясо лами і її різновидності — альпаки, з їхнього ж молока роблять сири, бринзу). Повз цей «торговий ряд», ледве не зачіпаючи його бортом, посувається наш автобусик. Бідно зодягнені, маленькі на зріст засмаглі люди в пончо і без, великі зграї обідраних дітей, мов циганчата. Ось порпається у смітті бездомна чорна худа свиня. У мізках — перша паніка: «Боже милий! Куди і для чого я сюди забралась?..»
...І як потім під кінець подорожі була засоромлена моя нетерпелива, егоїстична совість. І скільки захоплюючих емоцій виливаю я тепер на бідні голови моїх друзів і незнайомців! Результат виявився абсолютно позитивним в усіх відношеннях — духовному, емоційному, інформаційному. І це я намагатимусь довести в цій неквапливій, як споконвічний образ життя інків, розповіді.

На минулому тижні малопоміченим у вітчизняних ЗМІ виявилося скупе повідомлення з Різницької, згідно з яким, Генпрокуратура нібито пропонує передати слідчим органам міліції розслідування злочинів проти особи. Натомість ця інформація досить вагома, адже якщо наміри ГПУ справжні, міліція невдовзі самотньо виїжджатиме «на трупи» без компанії прокурора. Тобто розслідування всіх тяжких злочинів проти особи (а це й убивства, й згвалтування) більше не контролюватимуться прокуратурою.

Глобальна боротьба за контроль над магістральними газопроводами відсунула в тінь кінцеву ланку мереж — розподільчі трубопроводи, які, власне, й доносять «блакитне паливо» до споживача. Між тим, попри державну заборону на їх приватизацію, навколо них також відбуваються специфічні оборудки, остаточною метою яких є заволодіння окремими шматками цього ласого об’єкта. Одна зі схем того, як це робиться, нещодавно була викрита співробітниками управління СБУ у Вінницькій області.

Усе сталося, коли одне з місцевих відділень «Приватбанку» в Маріуполі тільки-но відкрилося, — о 8.15 ранку. Як повідомляє прес-служба банку, дві жінки з числа керівництва філії саме відкрили приміщення відділення №6 перед початком робочого дня. Саме тоді, коли вони були в коридорі, біля вхідних дверей до банку увійшов невідомий з поліетиленовим пакетом у руках.

Про спільну спецоперацію співробітників ГУБОЗу МВС, Департаменту оперативної служби та Головного слідчого управління МВС, проведену в останні дні серпня, правоохоронці повідомили лише зараз. Адже йшлося про життя людини — начальника відділу земельних ресурсів одного з районів Київщини, якого силовики звільнили з полону.

Уже чотири роки в селі Рекіти Міжгірського району діє Мала академія літератури і журналістики — МАЛіЖ. Її засновником і ректором є письменник, заслужений журналіст України, уродженець села Рекіти Василь Тарчинець, який понад 30 років віддав військовій журналістиці, очолював прес-центр Прикарпатського військового округу. Уже третій рік поспіль громадська організація МАЛіЖ скликає сотні молодих обдарувань України та зарубіжжя на Міжнародний фестиваль юних поетів та прозаїків «Рекітське сузір'я».

Новий мер обласного центру Прикарпаття «костенківець» Віктор Анушкевичус і його основні конкуренти на крісло міського голови до минулих виборів були майже ідеологічними побратимами, бо належали до націонал-патріотичного табору. Проте жорстка боротьба за місцеву владу надовго розвела їх по різні боки політичного рингу. Та так, що локальні сутички тривають дотепер.

Перше експериментальне судно «Європа» впало в обійми Дніпра, зійшовши зі стапелів Запорізького суднобудремзаводу. Тимчасово, позаяк нова баржа вже відпливла за призначенням — перевозити вантажі Дунаєм. Її «антропометричні» дані: довжина 76,5 метра, ширина — 11,4, висота — 3,2 метра; вантажопідйомність — 2090 тонн сипучих (або в контейнерах) вантажів.

Забутий державою і Богом «маленький українець» не відчуває дефіциту хіба що власного терпцю. Та буває, що «вибухає» і він — доведений до відчаю українськими реаліями. Саме така ситуація недавно виникла на околиці райцентру Токмак. Навіть старожили не пригадують такого цинізму у ставленні до праці людей.

24 липня цього року Кабмін видав постанову «Про затвердження Порядку видачі дозволу на виготовлення сухих виноматеріалів». Українці злякалися, що тепер в Україні питимуть не виноградне вино, а розчин порошку-концентрату, так вони зрозуміли загадковий термін «сухі виноматеріали». А голова Українського алкогольного конгресу Олег Авдєєв заявив, що 90 відсотків вин на полицях українських магазинів — підробка, бо в Україні залишилося не більш ніж 50 тисяч гектарів виноградників, лише 60 відсотків із яких дає врожай.