Жіноча спортивна гімнастика України востаннє здобувала золоту медаль світового чемпіонату 11 років тому, але навіть абсолютна тріумфаторка 1995-го Лілія Подкопаєва серед нагород за окремі вправи не мала першого місця на колоді, обмежившись у цій дисципліні «сріблом». Ще у 2002-му Ірина Яроцька на цьому підступному снаряді спромоглася на світовій першості стати «бронзовою». Тому «золота» колода 19-річної черкащанки Ірини Краснянської, гімнастки, яка на змаганнях тепер представляє Харківщину, — в будь-якому разі видатна подія в історії українського незалежного спорту.

У вчорашніх матчах чемпіонату НХЛ чудово проявили себе українські легіонери. «Тампа-Бей лайтнінг» на своєму майданчику розгромила чинного володаря Кубка Стенлі, «Кароліну» — 5:1. Першу шайбу в цій грі на 8-й хвилині закинув наш форвард Руслан Федотенко, і він же в третьому періоді своїм результативним пасом допоміг Венсану Лекавальє довести рахунок до 5:0. Загалом Федот провів на льоду 19 хвилин, кидав по воротах Кема Уорда аж сім разів і заробив один малий штраф.

Остання сесія Харківської обласної ради планувалася як друга частина блокбастера під назвою «Відставка «помаранчевого» Арсена Авакова». Але щось не склалося. Можливо, нудьгуючі депутати так мирно й розійшлися б, якби до мікрофону не підійшов комуніст Леонід Стрижко і запропонував... демонтувати на теренах області всі пам'ятні знаки, присвячені ОУН-УПА. На його думку, такого роду «наочна агітація» несе пам'ять про тих, хто «присягнув на вірність Гітлеру» і є «блюзнірською» по відношенню до радянських ветеранів та населення, яке пережило окупацію. Депутати без будь-якої інтелектуальної підготовки одним махом проголосували за пропозицію Стрижка. Тепер вони планують звернутися до мера Харкова Михайла Добкіна, аби він розпочав великий демонтаж з обласного центру.

Позавчора з нагоди 15-річчя Соцпартії вже під вечір її лідер Олександр Мороз отримав чудовий подарунок. Ні, йдеться не про привітання від його «молодшої сестри» Януковича, й навіть не про триярусний торт. Справа в іншому. Дозволимо собі пофантазувати: звечоріло, представник інтересів Мороза у Шевченківському райсуді Ярослав Романчук поспішає на крутому позашляховику «Тойота Ленд Крузер Прадо» на святковий фуршет (пригадуються слова Йосипа Вінського про своїх колишніх колег по СПУ після об'єднання з регіоналами: «Ви самі скоро побачите, хто на чому їздить, хто в яких квартирах живе»). В цей час шеф підіймає черговий тост, аж влітає захеканий представник: «Сан Саничу, ось вам подарунок на 15-річчя партії — ваш позов до брехливої газетки задоволено в повному обсязі, все як по маслу!» Хитро примружившись й напевно знаючи, як вдалося досягти такого результату, наш головний герой міг би сказати «ну що, за свободу слова!» й зі смаком осушити чарку.
Хто його знає, як було насправді, але нам важко віриться у те, що коли суддя Ізмайлова призначала перше слухання на 26 жовтня, «вікна» у її суддівському графіку збіглися саме зі святковою соціалістичною попойкою. Хай там як, «Україна молода» не каже ні Морозу, ні його представнику Романчуку «прощавайте». Глибше видихніть, панове, ніякого спростування протягом 30-ти днів не буде, буде апеляція. Тож до скорої зустрічі, Сан Саничу!

Резонансний замах на гендиректора одного з найбільших оптових ринків країни, депутата Львівської міської ради Романа Федишина, сколихнув Україну. Нагадаємо, що у четвер вранці неподалік ринку «Шувар» вибухнув джип «Міцубісі Аутлендер». Це сталося, коли пан Федишин i його водій вибігли на вулицю на звук автосигналізації. Депутат, який був мішенню кілерів, відбувся пораненням ноги, натомість на місці замаху загинула 14-річна гімназистка Марія Куцинда. Місто взялося поховати випадкову жертву за свій кошт.

Хто пам'ятає, торік такий собі пан Шуфрич доводив «недієздатність» «помаранчевого» уряду дурнуватим, але для багатьох очевидним аргументом: картопля на базарах подорожчала мало не вдвічі. Причому практично одночасно із завершенням збирання врожаю. Тоді змістовної відповіді на подібні закиди ніхто дати чи то не зміг, чи не схотів дискутувати за схемою «сам «не так». Лишалося вважати, що той рік на овочі виявився невдалим.

Модна для газетярів радянських часів тема шахтарської праці за останні роки зовсім забута. Лише чергове пришестя до влади «донецьких» викликало цікавість до вугільного регіону та його жителів. Автор цих рядків, хоч народився і виріс на Донеччині (на тепер владному перетині — між Макіївкою та Єнакієвим), але до останнього часу не міг назвати себе справжнім донецьким із однієї причини — не був у шахті. Не складалося. Тому нещодавно вирішив прийняти «бойове хрещення» та одночасно поцікавитися, як працюють українські гірники.
Шахту «Краснолиманська» для свого заглиблення у надра матінки-Землі я вибрав не випадково. Земляки порадили: їдь туди, побачиш не тільки шахту, а й зразок того, якою вона має бути. Крім того, розповідали, що, по-перше, її директор Зіновій Пастернак є яскравим уособленням єднання Сходу та Заходу України — народився на Тернопільщині, але все життя працює на Донбасі. Зберігши риси тернополянина (ощадливість і педантичність), при тому має міцну, як колись казали, «донецьку закваску» із крутим гонором керівника. Друге, що відрізняє «Краснолиманську», це підприємство — єдиний випадок в Україні, коли шахти не закривають, а будують. І не просто, а шахта будує шахту!

Лише днями медики, які буквально витягували з того світу родину з п'яти дорослих мешканців села Лелюхівки Новосанжарського району, полегшено зітхнули: стан здоров'я пацієнтів суттєво поліпшився і їх виписали додому. І це при тому, що трьох членів цієї родини нещодавно привезли до районної лікарні «швидкою» у комі; ще трьох — також у вкрай тяжкому стані. Харчове отруєння у цьому випадку було очевидним. Та який саме харч спричинив такі приголомшливі наслідки?

Момент знаходження скарбу завжди запам'ятовується хвилею переляку. Радість, ейфорія — це вже наступний етап. А попервах — просто вибух адреналіну, що не обирає, чим вам ввижатися, і тому ввижається найдавнішим, що є в живій істоті — страхом перед новиною.