Слово «бенефіс» у Словнику української мови трактується у двох значеннях: 1. Вистава у дореволюційному театрі на користь одного із учасників; 2. У радянський час — урочиста вистава, що є творчим звітом актора з нагоди його ювілею (хоча 1925 року бенефіси були скасовані тодішньою радянською владою).
А як у наш час влада ставиться до «бенефісів»? Ніяк. Тут уже самі театри виявляють ініціативу. У «франківців», наприклад, Богданові Ступці запропонували обрати виставу для свого ювілейного бенефісу, і він визначив «Царя Едіпа». Сценічні роботи Богдана Сильвестровича вважають нині еталоном високого театрального мистецтва, а сам він у свої 65 літ сяє провідною зіркою провiдного театру держави, якому присвоєно ім'я Івана Франка. Він не тільки означений найвищими мистецькими званнями (народний артист України, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, Державної премії колишнього СРСР та Міжнародної театральної премії імені Станіславського, академік-засновник Академії мистецтв України), а й є ось уже впродовж п'яти років художнім керівником Театру української драми. А цього року став педагогом у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. Карпенка-Карого.
У чому криється магія творчої особистості Богдана Ступки? Як виникає магнетизм його гри на сцені, у кіно?

У середу в підходяще презентаційне надвечір'я на тротуарі під «Українським домом» ніде було припаркуватися — парад іномарок обіцяв солідний захід. Так і вийшло — художні вершки Києва перетусувалися з кількома серйозними людьми з політики й бізнесу, щоб відкрити десятиденний фестиваль «Арт-Київ 2006». За задумом директора Центру ділового і культурного співробітництва «Український дім» Наталі Заболотної, цей фестиваль поєднав кілька проектів: на першому поверсі — картини класиків українського малярства з 30-х років ХХ століття і до наших днів iз приватних колекцій публічних осіб, у бічних галереях — виставка графіки школи Андрія Чебикіна, на другому поверсі — парад галерей та експозицій окремих художників, які дорого заплатили за оренду боксів з надією побачити на власні очі колекціонерів, зав'язати контакти і продати роботи сучасних українських малярів, і спеціальний гість фестивалю — модна художниця Оксана Мась. Ось такий вінегрет із петрушкою.

Уляна Кот — явище в нашій культурі унікальне. Не лише тому, що у свої 70 вона тримає в пам'яті більше тисячі народних пісень, знає до дрібниць, що колись готували до весілля чи як відбувалися обжинки. І не лише тому, що ткані її руками рушники та тоненькі серпанки нині зберігаються в приватних колекціях і музеях по всьому світу — у селі Круповому Дубровицького району на Рівненщині, звідки родом Уляна Петрівна, в кожній другій хаті й досі стоять кросна (подейкують, що свого часу поліські серпанки замовляли в Круповому навіть для царського двору). Унікальність Уляни Кот полягає в тому, що вона й досі лишається органічною складовою безмежного колись архіпелагу автентичної культури, який невідворотно зникає під хвилями глобалізації.

Переді мною ошатна книжка на 160 сторінок. Називається вона дивно — «На полі Куру». Трохи вносить прояснення підзаголовок: «Ненаукові думки, навіяні феноменом Івана Франка». Автор — Петро Часто. Ага, значить, буде щось глибоке і нестандартне. Надибав я цю книжку на Львівському форумі видавців на стенді ужгородського видавництва «Патент», яке її видало. Петро Часто народився у польській Лемківщині. Доля на довгі десятиріччя закинула його в Ужгород, де працював у «Закарпатській правді», видавництві «Карпати». За сімейними обставинами (важко хвора донька) виїхав до США, де в Нью-Джерсі мешкає дотепер. Працює редактором найстарішої української газети Америки «Свобода». Окрім журналістики, пише книжки. «На полі Куру», мабуть, найкраща. І не тому, що з'явилася останньою чи торкається актуальної теми — ювілею Франка. Просто написана глибоко і доступно. Її може осягнути кожен, хто звик до вдумливого читання. Хто шукає у книжці не тільки відпочинок, а й внутрішнє збагачення.

100-літній ювілей двох видатних українських письменників, саможертовних націоналістів Івана Багряного та Олени Теліги відзначили не гучними концертами, не читаннями віршів, а виданням книг. Колись їхні твори було заборонено друкувати, згодом просто не престижно, і нарешті, на шістнадцятому році незалежності видавництво «Смолоскип» упорядкувало збірку практично всіх відомих на сьогодні поезій Олени Теліги, а також публіцистичну спадщину Івана Багряного. Презентація книг, що відбулася 27 жовтня у приміщенні «Смолоскипа», перетворилася на справжню конференцію, у якій взяли участь упорядники, вчені, відомі дисиденти.

Іще одним щасливим подружжям у Голлівуді стало менше: «Білявка в законі» Різ Уїзерспун розлучається з чоловіком, актором Райаном Філіппом. Іще недавно їх називали однією з найщасливіших пар «фабрики мрій» — так само, як колись Ніколь Кідман і Тома Круза, Брюса Уїлліса й Демі Мур та ще чимало акторських союзів, які зрештою з тріском розкололися. Різ із Райаном дуже люблять своїх двох дітей, 7-річну Аву та 3-річного Дікона. Подружжя завжди намагалося бути разом, і чоловік часто їздив на зйомки за своєю заклопотаною дружиною.

Прокидається Адам із дикого бодуна. Відчуває — щось не так, обмацує свої боки й репетує дурним голосом:
— А-а-а-а!!! Де мої ребра?!
Голос згори:
— А хто вчора дівчаток замовляв?

Середовище виконавців хеві-металу завжди нагадувало банку з павуками. При наявності безлічі схожих музичних колективів членам «важких металевих» груп недостатньо мати довге волосся й відповідний «прикид», щоб привернути до себе увагу шанувальників. Тому більш винахідливі пішли далі. Члени американської групи Kiss десятиліттями грали на таємничості — ховалися за масками. Еліс Купер випускав на своє обличчя велетенських отруйних павуків. Оззі Озборн якось відгриз на сцені голову живому кажану. Мерилін Мейсон вдає з себе диявола невизначеної статі... Досі ми могли спостерігати такі витівки хіба що по телевізору. Однак тепер є нагода побачити й послухати шок-рокерів на власні очі: у рамках «слов'янського турне» Білоруссю, Україною та Росією 9 листопада в Центрі культури та мистецтв Національного авіаційного університету виступлять класики американського шок-хеві-металу — W.A.S.P. Охочим бути шокованими доведеться викласти за квиток від 100 до 300 гривень.

Четверту поспіль поразку в Лізі чемпіонів прихильники «Динамо» вже не сприймають як катастрофу. Це — констатація нинішнього становища клубу, який не здатен реально дивитися на власні проблеми. Найнебезпечніше сталося давно — ще тоді, коли селекція від Йожефа Сабо набула небачених масштабів. Команда, яку часто порівнювали з машиною, стала конвеєром з апробації закордонних футболістів. Наші «селекціонери» успішно долають лише одну перешкоду до власних заробітків — переконують у своєму виборі президента клубу.

Армійський клуб зі столиці Росії продовжує сенсаційно очолювати групу G. Позавчора команда Валерія Газзаєва втримала нульову нічию у виїзній дуелі з лондонським «Арсеналом», який грозився помститися за несправедливу поразку в Москві. У кількох моментах гостям відверто пощастило, коли Росицьки, Анрі та ван Персі запускали м'яча повз ворота Акінфєєва з «убивчих» позицій. Це дозволило ЦСКА продовжити чотириматчеву «суху» серію, якою в поточній Суперлізі можуть похвалитися лише «Ліон» і «Баварія».