У вихідні депутати Верховної Ради вирішили продемонструвати своєму народу, що їм властиві й звичайні людські риси, зокрема любов до «гри номер один» — футболу. А заодно народні обранці вирішили й себе побавити — розіграти Кубок Верховної Ради з футзалу. Змагалися на паркеті того самого столичного Палацу спорту, де рідко знаходиться місце власне для самого спорту. Але ж чи то справа депутатів з'ясовувати, чому?

Наметове містечко на київській Контрактовій площі було предтечею славнозвісного Майдану. Масові протести з сотнями «малих архітектурних форм» та тисячами мешканців тих наметів з'явилися тільки після другого туру президентських виборів. Невеличке ж містечко на Контрактовій площі заклали вже після першого «раунду» ківалівської математики. Його «архітектором» виступила бунтівна «Пора», яка не мала чіткої вертикальної структури і виразних лідерів, натомість заручилася потужною підтримкою активної молоді.

«Те, що відбувалось у травні 2005 року... Я вам скажу, якби я в той час повернувся до Києва, мене б повісили отам, на Хрещатику. І весь народ би аплодував і казав: «Так йому і треба!». Розумієте? Того що ейфорія, яка була на той час, вона, на жаль, вирішувала долі й людей. Ейфорія».

Холодний циклон, який приніс в Україну сніг, найбільше зачепив Львівщину. Понад 250 населених пунктів області впродовж вихідних мали перебої з електропостачанням. Сильні вітри та снiгопади, що пройшли 3—6 листопада, пошкодили 60 ліній електропередач. За цей час також аварійно вимикалися близько 800 трансформаторних підстанцій.

— Пане Вікторе, насамперед поясніть просто, для непідготовленого читача, чи економічно обгрунтований вступ України у Світову організацію торгівлі?
— Один з найкращих аргументів висунув ще міністр Хорошковський, кажучи, що економіка України настільки відкрита внаслідок недотримання митного законодавства, що лібералізація зовнішньої торгівлі абсолютно нічим не загрожує. Ті ставки мита, які би мали захищати українську економіку, просто обходять. Наші кордони фактично прозорі для імпорту, тому немає жодної загрози від вступу. Треба лише формалізувати реальний стан справ.

Промарширувати під українофобськими гаслами в Києві прихильникам україно-російської єдності так і не вдалося. Замість «Російського маршу», запланованого проросійськими силами з нагоди святкувань 4 листопада в Росії Дня національної єдності, у Києві відбувся «український дебош».

«Та навіщо папір переводити — ми ж його все одно приймемо!». Так, подейкують, один із лідерів правлячої коаліції, соціаліст Цушко, прокоментував переживання депутатів, які непокоїлися, що вчасно не отримають до першого читання законопроект про бюджет, оскільки його не встигли роздрукувати. А й справді, під час перегляду засідань Верховної Ради нерідко складається враження, що всі нечлени «антикризової» більшості можуть вийти. Їхня присутність у залі лише відволікає «більшовиків» на порожні балачки, анітрохи їм не потрібні. Адже однаково необхідні для ухвалення питань порядку денного 226 голосів у них стабільні й непорушні, голосування розплановані заздалегідь, і можна не сумніватися: якщо коаліція вважає, що такий-то законопроект треба підтримати, вона це зробить незалежно від результатів обговорення. Ну і навпаки, звісно.
Здавалося б, нічого парадоксального в цьому немає — більшість на те й більшість, щоб мати перевагу над меншістю. Чому ж тоді не полишає неприємне враження, ніби раніше, навіть за часів кучмівської більшості, сформованої на Банковій силою грошей і погроз, демократії в парламенті було більше? Траплялися ж тоді такі дива, коли поданий Президентом Кучмою законопроект міг залишитися без підтримки, а пропозиція гнаної й дискримінованої опозиції набирала 226 і навіть значно більше голосів. Чи то президентська влада «а ля сильний Кучма» була слабшою за владу «а ля сильний Прем'єр Янукович», чи то «помаранчево-малинова» опозиція «дореволюційного» зразка була настільки сильнішою за нинішній БЮТ і «невловиму» «Нашу Україну»...

Ця інформація дружньо прозвучала на всю Україну справді в унісон. Під час недавнього похолодання під акомпанемент майже всенародного обурення «Янукович, де тепло?» повідомлення з Нікополя сприйнялося за надзвичайну подію навіть на тлі проблеми загальнодержавного масштабу. За великим рахунком, так воно й було. Адже саме прес-служба Міністерства надзвичайних ситуацій повідомила про прорив магістральної теплової мережі у Нікополі, внаслідок чого без тепла залишилися 582 житлові будинки (86 855 мешканців), 29 освітніх та 11 лікарняних закладів.

Мабуть, вам теж доводилося стикатися з підробною продукцією, коли ваші сподівання на відомий бренд — торговельну марку — розбивалися, у кращому випадку, об низьку якість товару, а то й гірше — наносили шкоду здоров'ю. Починаємо шукати винних. Криємо всіх — державу, яка не контролює ринок збуту контрафактної продукції (підробки), власників торговельних марок, які не захищають свій бренд, та будь-кого, лише не себе. А водночас споживач і добросовісний виробник страждають майже однаково, та й держава втрачає значні кошти.