На початку червня в столиці Польщі у Варшаві пройшла вже третя впродовж двох останніх років акція під назвою «Принеси комунізм до музею!». Як повідомила польська інформагенція ПАП, організатори акцiї звернулися з проханням до мешканців столиці та регіонів приносити до зали «Театру Студіо», який міститься в сумнозвісному «символі» польської столиці — збудованому в стилі сталінської архітектури хмарочосі Палацу культури і науки (ПКіН), будь-які пам'ятки про комуністичні часи 1944-89 років. Вони стануть частиною експозиції музею комунізму «Соцляндія». Музей буде розташовано в підземеллях згаданого палацу, який віддавна є більмом на оці для варшав'ян та гостей столиці, оскільки постійно нагадує їм про приниження Польщі в роки червоної диктатури. Аби знести архітектурного монстра, потрібні велетенські кошти, тому поляки намагаються хоч якось сховати його за велетенськими рекламними полотнами.

До 21 липня Україна та Польща мають відправити у штаб-квартиру УЄФА в Женеві досьє-заявку для участі у тендері на право проведення фінальної частини чемпіонату Європи-2012 з футболу. Саме зараз час вирішувати «невідкладні питання». Хоча навряд чи слід комплексувати з приводу нашої звички робити все в останній момент — пригадайте гарячковість, з якою португальці доводили до ладу об'єкти Євро-2004, а греки — арени Олімпіади-2004. Тим більше що на скликаній позавчора оргкомітетом прес-конференції більше було оптимізму, ніж скепсису. А генеральний менеджер проекту з компанії «Про Маркетинг» Дірк Сейті ван Ойєн взагалі не лише виглядав упевнено, а й аргументував це професійними викладками: «Україна та Польща є найсильнішими кандидатами у боротьбі за право провести Євро-2012. Зокрема, я відчуваю бажання УЄФА, щоб цей чемпіонат провели саме ми. На відміну від Італії та Греції, ми ще не проводили подібних турнірів, тому нам є чим здивувати вболівальників континенту. Подібні аргументи і в спільної заявки Хорватії та Угорщини, але над ними у нас (України й Польщі) є перевага за сумарною кількістю населення — 85 млн. проти 15».

Три попередні форуми, на які кожні три роки звідусіль з'їжджалися й зліталися представники нашої діаспори — від двох американських континентів до Японії й Австралії — відбулися в Києві, здавалося б, без проблем. Готувалися до них заздалегідь, усе розплановували: де поселити сотні гостей, чим погодувати, як розважити. Держава виділяла потрібну суму грошей. Трохи контролювали все це «відповідні органи», як і годилося б при «кучмівському режимові». Утім українці збиралися, спілкувалися, запасалися книжками, тішилися концертом. Форуми, за традицією, відбувалися у серпні, ближче до Дня Незалежності.
Здавалося б, тепер стіна цілком пробита, час прийшов — можна все це робити глибше, серйозніше. Однак саме тепер і виникли проблеми. До форуму залишилося два місяці, а роботу з підготовки ще й не починали, державних коштів не виділено. Українська Всесвітня координаційна рада ще з лютого цього року постійно звертається до уряду з проханням звернути увагу на цю вже звичну й очікувану для діаспорян подію, заплановану на серпень 2005 року. Рішення про підтримку заходу з боку держави, створення оргкомітету та механізм його фінансування (у обсягах, близьких до аналогічних витрат у 2001 році — 1,7 млн. грн) досі не затверджені. Проведення IV Форуму в 2005 році опинилося на межі зриву.
Поза тим, ідея такого символу єдності українців як Всесвiтнiй форум залишається важливою. Про технологію консолідації нації, про діаспору й українство в Україні — наша розмова з відомим політичним діячем, правозахисником, головою Української всесвітньої координаційної ради Михайлом Горинем, якого сьогоднi, 17 червня, вітаємо з ювілеєм — 75-річчям.

Позавчора повноцінний великий футбольний день у Європі був лише для команд трьох кваліфікаційних груп, оскільки в інших налічується по шість збірних, і свої матчі вони проводять не так часто. Несподіванка сталася лише одна, якщо не вважати такою виграш України в Греції. Королі відбіркових турнірів — іспанці — лише на останній хвилині змогли уникнути поразки у домашній грі у Валенсії проти збірної Боснії і Герцеговини. Суперник, якому вже нічого не «світить», дав справжній бій підопічним Арагонеса. Лише після безлічі невикористаних шансів і двох вилучень у гостей Марчена зміг-таки з близької відстані встановити рівновагу й вивести свою команду на перше місце у сьомій групі.