Обіцяного сім років чекають. Саме стільки часу бізнесмен із Мелітополя змарнував на дотримання слова, даного родині товариша: «Вбивці не жити!». Сім'я ж вимагала вендети потому, як влітку 1998 року 25-річний молодик убив їхнього сина, за що відсидів у в'язниці лише три з половиною роки (Феміда, судячи з дійсно м'якого вироку, передовсім зважила на ту обставину, що на лаві підсудних опинився відомий спортсмен). Намір згорьованих родичів влаштувати самосуд збiгався з інтересами друга сім'ї: вийшовши на волю, спортсмен-убивця налагодив досить успішний бізнес на торгівлі обладнанням, яке до цього безпроблемно збував монополіст. З двох паралельних бізнес-структур одна повинна була зникнути. А немає людини — не буде і проблеми!

Більшість мешканців села Задубрівці, що на Снятинщині, вже спали мирним сном, коли в одній з місцевих «забігайлівок» після півночі розігралася трагедія. Щоправда, зав'язка конфлікту відбулася трохи раніше, близько одинадцятої вечора. Саме тоді додому напідпитку повернувся 45-річний чоловік, котрий мав у селі репутацію вправного різника свиней. Господаря розгнівала співмешканка, котра не тільки не подала вечерю, а й, як виглядало, теж перебувала «під мухою», за що відразу скуштувала кулаків «по вищому розряду».

Кривава драма сталася у нічному барі «Глорія» (Мелітополь): до одного зi столиків підійшов 29-річний молодик і з обріза впритул розстріляв свого ровесника. Той помирав на очах матері та інших близьких, котрі гуртом відзначали родинне свято. Замести сліди вбивці не вдалося: біля бару його затримав колишній міліціонер, котрий був свідком трагедії, повідомили у Центрі громадських зв'язків управління МВС у Запорізькій області.

Державна служба охорони модернізується інформаційно. Йдеться не про найсучасніше оснащення системами зв'язку самих бодігардів чи бійців «Титану» з ДСО, а про більшу відкритість самої служби. Принаймні в цьому переконаний директор Департаменту ДСО Олександр Савченко.

Чергова масна пляма з'явилася на мундирі директорського бомонду Запоріжжя з вини голови правління ВАТ «Запоріжжяобленерго» Олексія Андрощука, проти якого прокуратура Орджонікідзевського району міста порушила кримінальну справу. Чомусь не захотіли оперативники закрити очі на оборудку, прокручену ще в лютому 2004 року. На порозі весни всяке лізе в голову, ось правління ВАТ і вирішило, що їхньому кіловату не прожити без кухонних фіранок «Віта». І уклало аж десять договорів з приватним підприємством «Світлана К». Вартість замовленого товару ВАТ спершу не «засвітило», розплатившись 17-ма простими векселями власної емісії.

Про першу «відсидку» засновника, видавця і редактора газети «Євпаторийская неделя» Володимира Лутьєва, точніше його майже місячний арешт як міру запобіжного заходу, «УМ» повідомляла наприкінці 2002 року. Тоді журналіста, до речі, інваліда 2-ї групи, підозрювали в організації замаху на свого земляка, депутата Верховної Ради Криму Миколу Котляревського. Арешту, нагадаю, передував крутий детектив із «викраданням» народного обранця-бізнесмена, спеціально організований задля достовірності висунутих звинувачень кримським УБОЗом. Пікантність ситуації полягала у тому, що майже двома роками раніше ті самі місцеві правоохоронці професійно «пресували» Котляревського і навіть на кілька місяців запроторили у СІЗО, позаяк той проходив одразу аж за одинадцятьма статтями Кримінального кодексу. Проте тутешня Феміда виявилася до Миколи настільки прихильною (всю провину на себе взяв його брат), що не тільки зняла всі звинувачення, а й компенсувала за рахунок держави йому моральні страждання у сумі понад 900 тисяч гривень.

Схоже, у представників колишньої влади та породжених нею олігархів з'явилася нова гра — «незваний гість». Суть її полягає в тому, як довго той чи інший гравець зможе протриматися таким чином, щоб не отримати повістку або запрошення до МВС чи Генпрокуратури i якнайдовше відтягнути небажане гостювання в кабінетах слідчих.

Столиця завжди була центром життя всієї держави. Так вирішили і два мешканці Полтавської області та й подалися «на заробітки» до Києва. Але заробити хлопцям так і не вдалося, їх затримали співробітники міліції Дніпровського райуправління столиці за підозрою у скоєнні грабежів. Як потім виявилось, обох юнаків, крім київської міліції, розшукує і вся Полтавська — за крадіжку церковного начиння в Преображенській церкві села Городище.

Наша газета вже розповідала про перипетії навколо притягнення до відповідальності фальсифікаторів результатів виборів міського голови Харцизька у 2002 році. Під час голосування тоді упевнено лідирував Анатолій Ігнатенко, однак перемогу «підрахували» на користь кандидата від влади Олега Ляшенка. На лаві підсудних тепер опинилися голови дільничних комісій, дві жінки, згідно із судовим вироком, вже позбавлені волі на п'ять років (з відстрочкою). Та навіть попри це, вони ніяк не можуть пригадати, хто саме змушував їх переписувати протоколи «як треба». А ось сам Анатолій Ігнатенко, який проходить як потерпілий, трохи вніс ясність і заявив, що особисто на нього чинили тиск і вимагали відмовитись від перемоги на виборах в облдержадміністрації.

Перспектива зустріти власне 50-річчя за гратами з'явилася у колишнього начальника управління ДАІ у Запорізькій області Івана Безрука. Полковнику міліції інкримінують шахрайство і зловживання службовим становищем.