Українці вже в найближчому майбутньому можуть «оселитися» на Міжнародній космічній станції. Як повідомив голова Федеральної космічної агенції Росії Анатолій Пермінов, упродовж року «Роскосмос» і його структурні організації розглянуть питання про можливість польоту на МКС українського космонавта. Але, за словами Пермінова, реалізація цієї програми залежить насамперед від того, чи зможе Україна її оплатити. «Головний по космосу» нагадав, як нещодавно зірвався політ на орбіту казахського космонавта — Казахстан не зміг оплатити дорогу «путівку», і довелося терміново шукати заміну.

Про дополітичне життя Юлії Тимошенко найбільше знає її тітка Антоніна Ульяхіна, що вже понад п’ять років очолює Дніпропетровську обласну організацію ВО «Батьківщина». Старша за Юлію Володимирівну всього на 11 років, вона як ніхто інший знає лідерку БЮТ — не тільки як родичка, а й як подруга. Кілька років тому Ульяхіна видала дві книги — «Юля, Юлечка» та «Юля, Юлія Володимирівна». В останній вона згадує випадок, що стався під час їхнього спільного відпочинку на Кавказі. Там до жінок підійшла молода грузинка і передала важливе попередження від таємничої провидиці: на Юлю (і звідки дізналися ім’я?) чекають великі неприємності. Її бізнес досягне небувалих вершин, але буде повністю зруйнований, багатьох родичів чекає тюрма. Але все це колись буде винагороджено — вона стане Президентом України. Чи справді була та історія, чи все то вигадка, аби, ми, українці, повірили? Але чого Юлії Володимирівні точно не позичати, то це підприємницької хватки, уміння переконувати і чоловічої наполегливості на шляху до поставленої мети.

Таких, як Олена Цигиця, називають «спортивними довгожителями» і «фанатами своєї справи». Вихованка криворізького гандболу, незважаючи на травми та серйозні операції, провела на майданчику більш як 16 років. Любов до гандболу одного разу навіть змусила Цигицю дістати з шафи вже заховані кросівки й форму, щоб здобути черговий чемпіонський титул. Проте в житті жінок–спортсменок рано чи пізно з’являються речі, важливіші, ніж спорт. Саме про них та інші цікаві моменти зі своєї спортивної кар’єри титулована гандболістка розповіла «Україні молодій». А заодно й оцінила нинішній стан вітчизняного гандболу. До нього Олена небайдужа хоча б тому, що чоловік, Валерій Войналович, — тренер криворізької «Спарти», чемпіона України.

Ті, хто бачив виставу «Сеньйор із вищого світу» в постановці театральної компанії «Бенюк і Хостікоєв», пам’ятають, як Леоніда Папагатто (Анатолій Хостікоєв), бажаючи поснідати, каже: «Я вчора приніс цілу купу всіляких наїдків, невже нічого не лишилося?». Його дружина Валерія (Наталія Сумська) відповідає: «Я все віддала сусіду Антоніо, щоб він продав, бо без грошей нічого не можна купити». «Що ж тоді їсти?» — не вгамовується сеньйор і чує у відповідь: «Драже! Усередині — мигдаль».

А що і як їдять та хто готує в акторській сім’ї Хостікоєва та Сумської?

У переддень 50–річчя історичної віхи в розвитку вітчизняного автомобілебудування заступник голови правління ЗАТ «ЗАЗ» Михайло Даукшас став, символічно і на мить, співробітником «Укрпошти». У тому сенсі, що «завізував» спеціальним художнім штемпелем перший конверт. Від звичайних цей штемпель різнить те, що в його відбитку з’явилося зображення «горбатого» «Запорожця».

Хоч би яку силу демонстрували наші чемпіони на внутрішній арені, але головний індикатор майстерності — звісно ж, єврокубки. Наразі лідери вітчизняного як жіночого, так і чоловічого гандболу лише мріють про участь у найпрестижнішому клубному турнірі Європи — Лізі чемпіонів, щороку ламаючи списи об кваліфікаційний бар’єр. Тож укотре змушені загартовуватися в турнірі нижчого рангу — Кубку ЄГФ. Однак і цю висоту підкорити навряд чи вдасться. Для жіночого чемпіона останніх кількох років — криворізької «Спарти» — похід по другий за значимістю євротрофей уже закінчився. Після домашньої перемоги (а свої міжнародні матчі «Спарта» грає в Ужгороді) над «Олімпією» зі Словенії з перевагою у два м’ячі криворіжанки отримали «мінус п’ять» у Любляні й пропустили до 1/8 фіналу опоненток. Кажуть, для цього неабияк постаралися судді.

«Водії автомобілів «Запорожець» мають право не дотримуватися правил дорожнього руху, не зупинятися на вимогу інспекторів ДАІ, керувати автомобілем у нетверезому стані, не платити за паркову», — такі жартівливі «права» можна прочитати у водійських посвідченнях членів столичного клубу власників «Запорожців». Адже своїх «залізних коней» вони вважають особливими. І небезпідставно. Перша партія цих малолітражок зійшла з конвеєра 22 листопада 1960 року. Відтак деяким «горбатим» уже «стукнуло» по півстоліття. А вони й досі бігають нашими дорогами!

Перше авто моделі ЗАЗ–965 вийшло з експериментального цеху 18 червня 1959–го, і до кінця року було виготовлено 30 машин. А 18 липня 1960 року два автомобілі було презентовано кремлівським вождям Микиті Хрущову і Леоніду Брежнєву. У серпні п’ять машин ЗАЗ–965 пригнали до Москви для лабораторних випробувань. А вже у жовтні завод «Комунар» розпочав серійний випуск «малюків».

Валентин Наливайченко перебуває на посаді голови політради «Нашої України» два місяці. Він жартома зауважує, що йому «пощастило» прийти в партію під час дуже напруженого періоду — перед місцевими виборами. Кампанія стала для Наливайченка першим бойовим хрещенням на посаді голови політради. Тепер «нашоукраїнці» готуються до парламентських виборів і, мабуть, першими серед інших політичних сил оголосили про це публічно. А раптом вибори відбудуться все–таки наступного березня...

Наливайченко каже, що «Наша Україна» не має наміру розправлятися з тими партійцями, які не видали на виборах достойний результат. Це не манера нового голови політради. Колишній очільник СБУ хоче згуртувати колектив, відмовляється від конфліктів і сподівається повернути в «НУ» колись активних партійців. За словами Наливайченка, це і є рецепт того, як слід вливатися у новий для нього колектив — «Нашу Україну».

Окрім того, Валентин Олександрович розповів кореспондентам «УМ» про те, чим шкідлива робота в СБУ, як на дипломатичній службі доводилося фарбувати паркани, чи часто його родина бачить удома та де забув свої спінінги...