Цьогорічне пожвавлення мало чим відрізняється від дискусій попередніх років. Як і раніше, з'являється чимало впертих критиків, яких нервує сам факт державного заохочення мистецтва, в якому ніби вчувається тоталітарний сморід. По-друге, залишається актуальною проблема сумнівної спадщини: адже серед лауреатів Шевченківської премії фігурують кати і жертви, генії та кон'юнктурні покидьки. Позбутися частини власної історії та традиції найвища вітчизняна нагорода у царині культури не здатна, змиритися з нею — теж. І, нарешті, головна тема для медитацій: сама процедура визначення переможців залишається закритою та малозрозумілою для суспільства. Відтак діяльність Шевченківського комітету — одне з найбільших непорозумінь, нав'язаних іменеві Тараса Григоровича.

У передолімпійський рік кожен міжнародний старт має велике значення, тим більше, якщо це чемпіонат Європи. У французькому Довілі серед кращих стрільців континенту з пневматичної зброї українські снайпери не загубилися. У загальному заліку наші співвітчизники поступилися лише росіянам, у яких 5 золотих, 10 срібних та 6 бронзових медалей. «Синьо-жовта» команда настріляла, відповідно, 2 «золота», 6 срібних відзнак та 7 «бронз».

Резонансне повідомлення про те, що відомого російського бізнесмена Максима Курочкіна, який уже чотири місяці перебуває в Україні під арештом, застрелили просто у внутрішньому дворі Святошинського районного суду столиці, з'явилося на стрічках інформагенцій позавчора лише за годину після нападу. Незважаючи на те, що в будівлі суду було чимало преси — тут знову розглядали справу мільйонера Курочкіна про вимагання ним 10 тисяч доларів, спочатку нічого не було зрозуміло. Згодом з'ясувалося, що кілер поцілив Максу Бєшеному (так Курочкіна називали у кримінальних колах) прямо у серце, куля пройшла навиліт і важко поранила ще й конвоїра. За свідченнями охоронців, пан Курочкін прожив ще кілька хвилин після фатального пострілу. Журналісти «України молодої» негайно виїхали на місце події і були серед перших, кому вдалося проникнути у сховок кілерів на горищі будинку навпроти.

У«Народного союзу «Наша Україна» знову буде вирішальний з'їзд. Він пройде в останній день березня — саме цієї суботи минає термін, який ще минулого року, ставши головою ради «НУ», означив Віктор Балога. Керманич президентського секретаріату прийшов до керівництва партією, щоб оновити її. Ніхто не приховував, що Балога в «Нашій Україні» — тимчасовий голова. Його місія полягала в тому, щоб зачистити проблемні місця під прихід уже повноцінного лідера. Тривалі дискусії закінчилися тим, що нині головним претендентом на лідерство в «НУ» є... Віктор Ющенко. Якщо, звісно, на те буде його добра воля.

Шлях від виникнення ідеї до останньої презентації orANGELove проходила майже два роки. За цей час ЗМІ активно повідомляли то про зміну акторського складу, сюжету та назви фільму, то про участь одного з перших українських фільмів у міжнародних фестивалях.

Мешканцям селища Сахарна Головка, що в районі Севастополя, у понеділок неймовірно пощастило. Адже саме сюди міг поцілити артилерійський снаряд, випущений з великого росiйського десантного корабля «Цезар Кунников». Судно було пришвартоване біля причалу Мінна стінка, тобто неподалік центральної площі Нахімова, або ж іншими словами — у самісінькому серці «міста моряків». 57-міліметровий снаряд полетів у напрямку приміського селища Сахарна Головка і розірвався в повітрі.

Більше тижня ми чекали першу українську золоту медаль на чемпіонаті світу в Мельбурні, і вчора нарешті дочекалися. «Спливла» вона там, де, власне, була найбільша ймовірність: броварчанин Олег Лісогор виграв свою коронну дистанцію — 50-метрівку брасом.

Про таке категоричне і дещо несподіване рішення оголосили імами Махачкали. Разом з Вєркою Сердючкою до «чорного списку» потрапили Борис Моїсеєв, Сергій Пєнкін, Шура, ВІА Гра, Філіпп Кіркоров, Валерій Леонтьєв та інші представники жанру «попса».

П'ятеро дівчат у 2005-му році закінчили Iнститут театру і кіно імені Олександра Довженка. Їхні викладачі, Юрій Непша та Володимир Абазопуло, підтримали бажання випускниць створити власний театр та стали режисерами й наставниками. Для репетицій знайшли сцену в приміщенні Палацу культури «Росток». Звідти і назва — «Театр на Грушках», як і району міста Києва. Англійською мовою це звучить мелодійно — «The pear garden» . Проте дівчата кажуть, що після перших аншлагів захотілося змінити назву на більш офіційну. На кшталт Перший жіночий театр, чи Єдиний український жіночий, чи Національний. Експресивні акторки мають сили для таких статусів. Наймолодшій із них — 21 рік, «найстаршій» — 30.