Оглядаючи розклад сил у групі С, фахівці перед стартом зазвичай відводили роль фаворита збірній Італії, довіряючи право поборотися за другу путівку до чвертьфіналу командам Данії та Швеції. Проте, спостерігаючи за позавчорашнім матчем данців з італійцями, іноді складалося враження, що саме команда з Апеннін мріє здобути заповітну нічию. Насправді ж, мабуть, просто давно вже треба звикнути до стилю гри італійців: рідко хто скаже, що вони показують видовищний футбол, проте результати команди з півдня Європи свідчать самі за себе. Відомо, що козир італійців — міцний захист, стримування атак суперника, а висококласні атакуючі гравці класу Вієрі й Тотті, дочекавшись свого моменту, мають знаходити дiрки в захисті суперника та використовувати його слабкості й помилки. Іншими словами, це «катеначчо» можна охарактеризувати спроможністю витискати максимум із ситуації. Щодо гри в атаці «першим номером», то тренер Джованні Траппатоні перед початком Євро навіть скаржився на відсутність у складі зірок на кшталт міланських легіонерів Кака й Шевченка.

У передостанньому турі українського чемпіонату було нарешті з’ясовано, чи залишать багатостраждальні «Карпати» вищу лігу. Все впиралося у принципи «Дніпра». Незважаючи на достроково здобуті бронзові медалі першості та відсутність мотивації, дніпропетровські футболісти не дозволили львів’янам себе обіграти. Таким чином, перед останніми матчами відставання галицького клубу від «Ворскли», яка у свою чергу «без варіантів» програла «Шахтарю», складає 4 очки, тобто останній ігровий шанс «Карпат» втрачено. Можливо, львівське керівництво ще сподівається відвоювати якісь бали за матч, програний «Борисфену», в якому брав участь «недодискваліфікований» Максимов? Подібні післятурнірні розборки ми бачили минулого року, коли не надто легітимним шляхом зумів зберегти прописку в еліті запорізький «Металург». Та, мабуть, краще таки доводити свою перевагу на футбольному полі. А «Карпати», які — згадаймо — ранньої весни навіть пробували претендувати на участь у Кубку Інтертото, тобто планували посісти місце у верхній частині турнірної таблиці, цього року набрали тільки 7 очок, як і «Зірка», і займають останнє місце в рейтингу другого кола.

Нарешті всі приготування, прогнози, церемонія відкриття залишилися позаду, і всі захоплені погляди зосередились на полі стадіону «Драгау» в очікуванні справжнього футболу. Вже в першому матчі глядачі стали свідками сенсації — грецька команда переграла збірну Португалії, господарів першості й одних з явних фаворитів Євро! Хоча, якщо придивитися більш-менш уважно до ситуації навколо матчу, пояснень несподіваному результату 1:2 можна знайти чимало. Перш за все, звертає на себе увагу прогрес збірної Греції з німцем Отто Рехагелем на чолі. Король Отто, як його звуть на батьківщині, навчив греків дисципліні, примусивши забути типове національне нехлюйство, змусив кожного грати на команду, а не індивідуально. Фрагменти такої організованої гри ми вже спостерігали у матчах за участю еллінів у відбірковому турнірі до ЧЄ-2004, адже українська збірна виступала в одній групі з греками. Якщо Рехагелю вдавалося об'єднувати футболістів спільною ідеєю за 5-6 днів підготовки, що передувала календарному офіційному матчу в плині сезону (й обіграти таким чином навіть іспанців на їхньому полі), то можна було передбачити, що тритижневі збори напередодні чемпіонату континенту додадуть грекам ще більше сили й упевненості в собі.

Збірна Італії виявилася єдиною з учасниць Євро-2004 командою, всі гравці якої виступають у внутрішньому чемпіонаті. Що, втім, не дивно, якщо врахувати силу серії А. Навіть ті, кого головному тренеру «Скуадри адзурри» Джованні Трапатонні не вдалося побачити серед своїх підопічних («міланісти» Індзагі й Панкаро травмовані, Мальдіні таки закінчив кар'єру в збірній), грають на Аппенінах.

Продовжуємо представляти учасників чемпіонату Європи, який стартує в суботу в Португалії. Сьогодні на черзі — група В. Схоже, одна з найпередбачуваніших.

Восьме червня 2004 року назавжди ввійде до історії українського хокею. Вперше громадянин України підняв над своєю головою найпрестижніший трофей для будь-якого професійного хокеїста — Кубок Стенлі. Це не вдавалося раніше, здавалося б, відомішим і майстернішим хокеїстам, вихованцям київського хокею, — ані Олексію Житнику, ані Дмитру Христичу. Минулого сезону трофей виграв колишній донеччанин Олег Твердовський, та про свою Батьківщину він згадує лише як про місце, де народився, бо давно вже грає під прапором збірної Росії, а живе в США. Тому саме зараз українських уболівальників хокею переповнює справжня радість, найбільші емоції, адже уродженець Києва Федот уже пообіцяв привезти до неньки-України нагороду, здобуту у запеклих боях. Ми горді ще й тому, що у фінальній серії проти «Калгарі» Руслан у короткий термін оговтався після важкої травми обличчя. Саме дві закинуті шайби українця вирішили долю визначального протистояння на користь «Тампи-Бей», а сам Федотенко разом із Бредом Річардсом «вистрілив» у «плей-оф», ставши кращими снайперами своєї команди.

Офіційно товариська зустріч збірних Франції й України була присвячена сторіччю французької команди. Так збіглося, що ця гра була ювілейною — сотою — для національної збірної України. З погляду на реалії, для господарів матч ставав генеральною репетицією напередодні чемпіонату Європи, який стартує в суботу. Українці ж, за словами свого головного тренера, мали намір звузити коло кандидатів на носіння синьо-жовтої форми.

Київський Палац спорту минулого уїк-енду перетворився на центр світової художньої гімнастики. Незважаючи на те, що проходив «лише» чемпіонат Європи, саме в столиці України зiбралися головні претендентки на нагороди афінської Олімпіади, яка стартує трохи більше, ніж за два місяці. Свою зверхність при незаангажованому як для «чужого поля» суддівстві довели росіянки, залишивши господарок максимум зі «сріблом». Хоча глядачів, незважаючи на недешеві квитки (20—50 гривень), на трибунах збиралося немало — близько 5 тисяч, переважала жіноча аудиторія, яка дуже емоційно реагувала на події на килимі, підтримуючи українок. Синьо-жовті прапори, транспаранти й «футбольні» дудки мали чинити психологічний тиск на гостей і допомагати своїм, але клас є клас. Тим паче що численна група підтримки — приблизно в 2-3 сотні глядачів — була в цьому «киплячому казані» й у російських грацій.

Підбір команд у групі А вийшов не найсильнішим, але доволі цікавим. Тут виступатимуть господарі першості — португальці, їхні сусіди — іспанці, доволі несподівані фіналісти — греки і росіяни, які начебто особливої загрози для піренейців не становлять, але всі їх за звичкою побоюються, бо ніколи не знаєш, чого чекати від країни, котру «аршином общим не измерить».

Професія тренера особлива. Вона спонукає людину завжди бути готовою до постійних змін як на полі, так і поза ним. Тому справжніми професіоналами своєї справи стають люди з «живим» розумом, які вміють швидко орієнтуватися в поточній ситуації. Що ж це за люди — тренери, як і для чого вони працюють?