Останній тиждень Великого посту називають cтрасним, або білим, коли постять суворо і готують оселю і обійстя до свята. Чоловіки на подвір'ї та городі згрібають сміття, що назбиралося протягом зими, й спалюють, щоб «очистити землю від морозу, зими, смерті і всякої нечисті».
Наша держава зі скрипом, але просувається у бік скасування земельного мораторію — найбільшої перепони для отримання інвестицій до аграрного сектору. Так, нещодавно депутати ухвалили закон про кадастр, а тепер країна з нетерпінням очікує на наступний документ — закон про ринок землі. Нині є всі підстави сподіватися, що крапку в численних земельних суперечках невдовзі буде поставлено. А різноманітним шахраям, які використовували «тіньові» схеми для отримання прибутків, життя суттєво ускладнили.
На зиму, що минула, у канівському мисливському господарстві «Пшенишницьке» заготовили 40 тонн кукурудзи. Ці качани — улюблена їжа диких свиней. Але найбільше смакує тваринам ... звичайнісінька кілька: єгері спеціально купують її, аби урізноманітнити раціон диких звірів. Нині у вольєрах господарства комфортно почуваються понад 40 кабанів, які приносять чимале потомство.
З березня всі небайдужі до листування українці отримали можливість оздоблювати свою кореспонденцію ексклюзивними марками. Власне, самі «поштові гроші» пропонуються чотирьох видів («Києво-Печерська лавра», «Квіти», «Оранта-переможниця» та «Бажаємо щастя!»), а от купони, розташовані поряд iз ними, призначені для нанесення довільного зображення: напису, портрета замовника чи логотипу фірми. Зробити індивідуальне замовлення можна в спеціальному відділі київського Головпоштамту, де фахівці допоможуть із вибором тематики оформлення блоків та підкоригують зображення. Мінімальний обсяг замовлення складає один аркуш із 18 марок, що коштує 54 гривні 60 копійок (інший варіант — блок з 22 марок, відповідно, 60 гривень 60 копійок). Незважаючи на те, що номінал кожної з них складає лише 70 копійок, охочих помилуватися «собою коханим» у такий незвичний спосіб стає все більше, а тому вже зараз цей експеримент можна назвати досить вдалим.
Того дня в Білопільському управлінні Пенсійного фонду України зібралися старшокласники. День відкритих дверей пропонував їм своєрідний відкритий урок на тему нібито віддалену — пенсійної реформи. Виходячи після «уроку», один з учнів сказав: «Оце нарешті поясню вдома, як діду що нараховують. А то він ніяк не розбереться».
Те, що справжні писанки — це розмальовані спеціальним писачком курячі яєчка, сьогодні, мабуть, знають усі. Хоча ще років 10 тому люди переживали шок, коли бачили обрядодійство зі свічкою і воском. Їх тривалий час привчали, що писанки — це дерев'яні заготовки, помальовані великими олійними квітами чи оздоблені випаленими смужками й крапочками. Останнім часом набір можливостей прикрашення еліпсоподібних писанкових форм надзвичайно розширився. Яйцеподібні предмети оздоблюють бісером і барвистими нитками, а на білосніжних яєчних шкаралупах витравлюють кислотою візерунки мережива. Роблять дряпанки: по крашанці видряпують голкою візерунок, ніби гравюру.
Учора в Державному музеї літератури відкрилася виставка писанок заслуженого майстра народної творчості, члена Національної спілки народних майстрів України Оксани Білоус. «Я дуже рада, що в моєму житті є справа, яка є і роботою, і захопленням, і відпочинком», — каже автор кількох тисяч писанок, киянка в п'ятому поколінні, яка погодилася розповісти читачам «УМ» про свій 14-річний досвід писанкарства.
За великим рахунком, Сербії зараз не до чужих культур, їм би зберегти свою територію — Косово, а друге завдання — вижити. Середня заробітна плата в 400 євро і дуже дорогі комунальні послуги та електроенергія не дають історично російськоцентричним сербам розслаблятися. З другого боку, їхні культурні потреби задовольняються на високому рівні — чого вартують такі імена як кінорежисер Емір Кустуріца, композитор Горан Брегович — вони, правда, здебільшого живуть у Парижі, та письменник Мілорад Павич. До речі, у Белграді, напевне, кожна десята крамниця — книгарня, такої кількості книжкових магазинів я не бачила в жодній країні світу.
Із кожним днем їздити у маршрутках стає дедалі страшніше. Коли позавчора у столиці пасажири маршруту №213 (565) заходили до салону мікроавтобуса «Богдан», то навіть не підозрювали, чим закінчиться поїздка. Одна людина загинула, десять травмовані, двоє з них у тяжкому стані — такий результат користування громадським транспортом.
У тамбурі біля власної квартири в одному з будинків по Оболонському проспекту вбили депутата селищної ради села Власівка Світловодського району Кіровоградської області Ігоря Завалєя. Трагедія відбулася в ніч із неділі на понеділок — близько 23.00.
