Позавчора у Братиславі на зустріч міністрів оборони Вишеградської групи було підтримано проект створення країнами-членами групи — Польщею, Угорщиною, Чехією та Словаччиною — спільного бойового підрозділу ЄС та визначено засади його фінансування. Як повідомляє польська інформагенція ПАП, підрозділ ЄС швидкого реагування налічуватиме 1500 військовослужбовців, його буде створено до 2015 року.
11 квітня уряд прийняв Постанову «Про встановлення розмірів підвищень посадових окладів (ставок заробітної плати) та додаткової оплати за окремі види педагогічної діяльності у співвідношенні до тарифної ставки». Вчителі більше не отримуватимуть жалюгідні доплати за гурткову роботу та за категорію. Доплати здійснюватимуть поетапно: з 1 травня цього року — на 50%, а з 1 січня 2008 року — повністю. На виконання поставнови уряд виділяє 540 млн. гривень.
Учора у Центрі сучасного мистецтва Віктора Пінчука в Києві найвідоміший у світі сучасного мистецтва бразилець Вік Муніс особисто провів екскурсію по ретроспективній виставці своїх робіт, яка вперше експонується у Східній Європі.
Bи колись намагалися спуститися в «підземку» на станцiю «Вокзальна» в будній день, десь о восьмій-дев'ятій годині ранку? Тоді мусите пам'ятати величезний «корок», який традиційно утворювався при вході до метро. Київські студенти, дачники, туристи й «заробітчани» із навколишніх сіл — усі вони вранці атакують «Вокзальну», аби роз'їхатися по різних районах столиці. Втім від наступного вівторка людському натовпу доведеться шукати інші засоби пересування. Від 7.00 «Вокзальна» працюватиме лише на вихід — всередину пасажирів не пускатимуть.
Доки дорослі дядьки у Києві сперечаються, яка з гілок влади ліпше дбає про народ, на місцях реальними героями-рятувальниками людського життя стають... підлітки. Без галасу і дискусій. Як це днями зробив у селі Білогір'я Оріхівського району чотирнадцятирічний Олександр Васильєв. Суботнього вечора хлопець проходив повз покинуту садибу, з якої почув приглушений дитячий голос. Сашко побіг за дорослими — і вже за лічені хвилини заглядав у старий колодязь, який давно слугував за сміттєзбірник. Саме там, на глибині шести метрів, й опинився трирічний Кирило.
«Янукович і його банда буквально до всього ставляться як до товару, виставленого на продаж: до суддів, до місць у парламенті, до учасників демонстрацій. Для них Помаранчева революція була добре оплаченим трюком задля завоюванню довіри, — йдеться у редакційній статті британського видання «Економіст» (The Economist) щодо ситуацiї в Українi. — Але й самі революціонери з'явилися з того ж пострадянського режиму. Вчинками багатьох керували не тільки принципи, а й жадібність, тому пізніше вони почали пред'являти права на політичні й фінансові винагороди».
Відлік нинішнього конфлікту почався не тоді, коли було взято 300 мільйонів коаліційних срібняків, і не тоді, коли екс-кримінальник удруге став Прем'єром, і навіть не тоді, коли порушили універсальні домовленості про слідування Конституції та розмежування вертикалей виконавчої влади. Все почалося одразу після перемоги Помаранчевої революції — коли заради збереження омріяного миру Ющенко погодився не розганяти «стару» Верховну Раду і по-джентльменськи пішов на політреформу, яка позбавила його більшості повноважень.
Неформальним критерієм для оцінки указу Ющенка про розпуск парламенту є поняття «справедливість». Свого часу ця нестатистична величина і привела людей на зимовий Майдан. Людська душа вкрай вразлива до поняття «справедливість», нехай вона і не є науковою чи юридичною категорією. Досі про справедливість із жалем згадують переможці 2004 року, в котрих украли плоди перемоги лобісти політреформи. Натомість про «незаконність» указу торочать ті, хто понад усе прагне абсолютної влади. 2004-й рік повторюється. Але вже як страшний сон, як гарячкове марення. Трагедію і самовідданість Майдану-2004 перетворено у фарс-2007.
Увечерi починаю читати своєму дошкільняті казку. Цього разу старого й доброго «Солом'яного бичка». Ага... «Жили собі дід та баба. Дід служив на майдані майданником, а баба сиділа вдома...»
— Ні! — рішуче заперечує він. — Баба теж по майдану бігала! По телевізору казали.
— Цить! — кажу. — Це не той майдан. І не та баба! — бо починаю здогадуватися, яку саме мітингозаклопотану бабу (Параску) він міг побачити на екрані телевізора.
