«Найважливішим з мистецтв для нас сьогодні є фотографія», — під цією перефразованою сентенцією Вік Муніс — великий авторитет у світі сучасного мистецтва, дорогий і винахідливий художник і фотограф бразильського походження — напевне підписався б без застережень. Єдина його поправка звучить так: «Більше немає об'єктів для зйомки. Якщо бажаєш щось сфотографувати, то спершу мусиш це створити». Він і створює — твори з джему, гірчиці, кетчупу, шоколаду, сміття, пороху, ниток, гумок, дроту, чорної ікри, діамантів, іграшкових солдатиків, начиння кіндер-сюрпризів, вати, арахісового масла, цукру. Взагалі-то, оглянувши ретроспективну виставку його робіт «Експертиза» в PinchukArtCentre, можна продовжити думку Муніса: та, власне, всі цікаві полотна вже написані, тому художник часто створює їхнi репродукції з незвичних матеріалів — портрет Маяковського з фотографії Родченка повторений чорною ікрою, графічна «Готична арка» Піранезі — гумками, натягнутими на шпильки, образ дівчинки із фотографії Джулії Маргарет Камерон — дитячими іграшками, «Мрійник» за мотивами Коро — нитками.

За складом учасників мистецький вечір, присвячений 60-річчю відомого політика і громадського діяча, народного депутата-«нашоукраїнця» Миколи Кульчинського, нагадував своєрідну прелюдію до цьогорічного фестивалю «Мазепа-фест», якому виповнюється п'ять років. Власне, саме «мазепинці» (передусім головний режисер і ведучий «фесту» Сергій Архипчук) подбали про організацію такого вечора в залі Полтавської обласної філармонії. Щоб подякувати своєму «батькові» — фундатору і незмінному директоровi фестивалю Миколі Кульчинському.

Коли три роки тому президент Федерації футболу Григорій Суркіс висунув ідею щодо участі України в боротьбі за право проведення чемпіонату Європи 2012 року, всім це видалося авантюрою. Насамперед — з огляду на нашу не зовсім розвинуту футбольну, готельну і транспортну інфраструктуру. Але, як виявилося, головне — дуже захотіти. Ми зробили це! Свої зусилля об'єднали українці й поляки, «есдеки» й «помаранчеві», люди футболу й політики — і ось уже відомо, що Євро-2012 прийматимуть Україна та Польща. Президент Віктор Ющенко виявився таки «фартовим», узявши участь у презентації нашої заявки на виконкомі УЄФА.

«Якщо мовчить суд — говорить вулиця!» Це гасло БЮТ учора ледь не стало реальністю під будівлею Конституційного Суду, засідання якого півтори години не могло розпочатися через блокування усіх входів пікетувальниками та народними депутатами від опозиції. Окремих суддів просто не пускали, доки міліція не утворила для них «живий коридор», фактично вперше застосувавши силу проти народних обранців. Рух автотранспорту на розі Жилянської та Горького було заблоковано протягом усього слухання справи по суті. На другий день резонансного процесу своїх пікетувальників сюди привели як коаліція, так i опозиція — загалом не менше 12 тисяч людей.

Сьогодні Парламентська Асамблея Ради Європи голосуватиме резолюцію «Функціонування демократичних інституцій в Україні». Проект цього документа вчора вранці «УМ» отримала від депутатів ПАРЄ, а надвечір — від представництва Ради Європи в Києві. З того, що його офіційно розсилали українським ЗМІ, можна зробити висновок: саме цей проект, над яким творчо попрацювали представники моніторингового комітету, зокрема Ренате Вольвенд і Ханне Северiнсен, та навислий над їхніми спинами дезертир із «Нашої України» Сергій Головатий, є остаточним і може зазнати змін лише під час процедури голосування. Та в жодному разі перетворити загалом негативну резолюцію на благодушну ніякими депутатськими правками не вдасться. Загальна тональність документа — тривога і невдоволення політичною системою України, українські демократичні інституції названо недієздатними.

Хоч би як ми ставилися до телебачення, але факт залишається фактом: голубий екран великою мiрою формує модні тенденції в суспільстві. Серіал «Кадети», який уже тривалий час транслює канал «1+1» і який, судячи з рейтингу, має величезну глядацьку аудиторію, є продуктом зі знаком «плюс». Уже хоча б тому, що оперує (але не спекулює) такими майже забутими на пострадянському просторі поняттями, як «престиж професії військового» та «офіцерська честь». Кажуть, у Росії інтерес до суворовських училищ після виходу серіалу на екрани зріс неймовірно. А чи збільшилася кiлькiсть бажаючих носити хоч і неофіційне, але горде звання «кадет» серед українських хлопчаків? Із таким запитанням кореспонденти «УМ» звернулися до викладачів Київського військового ліцею імені Івана Богуна (в минулому — суворовського училища, заснованого ще в 1943 роцi), а заодно поцікавилися у курсантів, як вони самі сприймають серіал «Кадети» і чи варто вірити зображеній у фільмі «романтиці кадетських буднів».

Про що мріється весною? Про кохання, буяння садів, першу черешню та полуницю. А ще — про літнє тепло, яке роздягає жiнок до купальникiв. Взагалі-то про фігуру бажано дбати цілорічно. Але якщо на цілий рік вас не вистачає, а скинути пару кілограмів до початку літа конче необхідно, то у вас ще є для цього час. Про дієти ми сьогодні говорити не будемо (сподіваємося, наші читачі — люди серйозні й розуміють, що без розумних обмежень у харчуванні стати струнким неможливо, а лукавим рекламам про чудо-пігулки для схуднення в жодному разі вірити не варто. Натомість розкажемо про ціни у деяких — фешенебельних і не дуже — закладах столиці, де вам допоможуть «скинути зайвий жирок» без проблем для здоров'я і з максимальним задоволенням.

Останнє офіційне найменування нещодавно проданого тепловозобудівного екс-гіганта звучить так: «Холдингова компанія «Луганськтепловоз». І це вже є парадоксом. Який може бути холдинг на місці заводу, що належить державі? Якщо не брати до уваги різноманітні об'єкти соціально-культурного призначення, все виробництво розмiщене хоча й на великому, але одному проммайданчику. Але так уже розпорядилася доля, що зміна державного ладу на початку 90-х захопила тодішнє «комуністичне» керівництво зненацька. Ці люди готували для підприємства ще більше «соціалізму», а вийшов класично дикий капіталізм. Можливо, звідси й усі його нинішні проблеми.

Йдеться, ясна річ, про Мінтрансзв'язок, нав'язливий сервіс якого давно став притчею во язицех. Керівник відомства соціаліст Микола Рудьковський опікується якщо не візами для туркменів-опозиціонерів, то відбілюванням свого «вищоосвітянського» минулого; тепер ось погрожує Президенту країни імпічментом, «Україні молодій» — судами... На все це потрібна купа часу, відтак пану Миколі ніколи бодай зирнути на проблеми власне міністерства.