Уже досить тривалий час існує стійкий-престійкий стереотип, що Донбас — це насамперед край «чорного золота». Бо, ніде правди діти, видобуток вугілля і справді є визначальним для промисловості регіону із величезною кількістю шахт. Та в той же час тутешнє підземелля дуже щедре ще й на «біле золото» — сіль. Причому видобувати її почали значно раніше, ніж кам'яне вугілля, бо казенні заводи, які виварювали цей мінерал, з'явилися біля Торських озер (поблизу нинішнього Артемівська) ще в 20—30 роках ХVІ століття. Перегодя ж — після виявлення величезних покладів кам'яної солі почався її підземний видобуток. Відповідна експлуатація Брянцевського рудника розпочалася у 1881 році і відтоді солевидобуток досі впевнено продовжує державне виробниче об'єднання «Артемсіль», що нині експортує свою продукцію в усі куточки світу.

Черкаський мер Сергій Одарич згадав про своє колишнє ремесло (раніше він був головним редактором київської опозиційної газети «Ми») і знову взявся за перо. Щойно він видав свою книжку «Справедливість власноруч». Тираж книги — 30 тисяч, і вона може стати порадником не тільки для кожного громадянина Черкас, як зазначено на її титульній сторінці, а й для мешканців з інших міст України. Оскільки в дев'яти її розділах читачі знайдуть вичерпні відповіді на запитання, які щодень ставить їм життя, зокрема як стати господарем у власному домі, що та в який термін зобов'язане ремонтувати РЕУ у вашій багатоповерхівці, як знайти управу на цю контору, добиватися у чиновників вирішення своїх проблем та як подолати бюрократичні перешкоди, як створювати органи самоорганізації населення та як стати обізнаним споживачем і захистити свої права.

Та от депутати обласної ради відмовилися «подякувати» старшим екс-колегам, не підтримавши перелік об'єктів, за яким майже третина коштів цієї субвенції спрямовувалась у Рокитнівський район — вотчину Павла Сулковського, Василя Берташа та Юрія Кічатого. Проблем у цьому поліському районі, звичайно, чимало і для їхнього вирішення не вистачило б і всієї 21-мільйонної субвенції. Але спрямування в один «регіон» майже 6 мільйонів гривень депутати облради вважають надто несправедливим розподілом для інших районів Рівненщини. До того ж, представники фракції БЮТ в обласній раді з'ясували, що під переліком об'єктів, на які підуть ці кошти, немає підпису голови облради — «бютівця» Олександра Данильчука.

Спокій мого рідного полтавського села Лютенські Будища на Зіньківщині рідко сколихують звістки про приїзд когось відомого і знаного. Чи ж не тому так відклалися у моїй дитячій пам'яті деталі знаменної для нашого села події 1991 року: тоді після півстолітньої розлуки до Будищ завітав Дмитро Нитченко-Чуб (Ниценко) — Патріарх української громади Австралії, видавець, педагог, автор багатьох дитячих книжок, словників, літературознавчих досліджень, епістолярних збірок, а також чудової книги спогадів «Від Зінькова до Мельбурна». Разом із паном Дмитром до Лютенських Будищ тоді приїздила і його донька Леся Ткач. У 1944 році юна зіньківчанка разом із батьками опинилася у німецькому таборі для полонених, звідки родина Ниценків подалася до такої далекої Австралії. Після здобуття Україною незалежності Леся Ткач буває в Україні щорічно. Не став винятком і нинішній рік. Я зустрілася з пані Лесею у Харкові — місті, де навчався, працював, писав вірші її батько...

Ідея організувати для молодих українських театралів нетрадиційні навчальні студії виникла у працівників Національного центру театрального мистецтва ім. Леся Курбаса спільно з голландською організацією Moving Academy for Performing Arts (МАРА) — власне Пересувною академією сценічного мистецтва. Зародилася ця надпотрібна думка завдяки приватному знайомству та взаємному зацікавленню. «Наш центр — це науково-театральна установа, яка не лише досліджує театральні явища, але й заохочує до експериментів, — говорить про Центр Курбаса режисер, засновник Українського мім-центру Олександр Чайка. — Саме тому ми вирішили сформувати таке напівстудентське середовище, яке б рухалося в напрямку змін». Коштами ідею (звісно) підтримав не український, а голландський уряд.

5 червня в кінотеатрі «Київ» нагороджували переможців першого українського фестивалю мобільного кіно «Коротко про головне». За організацію подібних заходів охоче беруться оператори мобільного зв'язку та виробники мобільних телефонів — для них це чудова реклама.

Побоювання організаторів третього в сезоні турніру серії «Великого шолома» стосовно того, що через примхи погоди вони можуть не вкластися у традиційні два тижні, таки не справдилися. Для когось — на щастя, для когось — на жаль.

Хоч як хотілося гонщикам команди «Макларен» стати першими на домашньому автодромі в Сильверстоуні, але зірки у неділю стали іншим порядком. І зірки ці були з команди «Феррарі». Гран-Прі Великої Британії виграв перший пілот «Скудерії» Кімі Райкконен. До речі, це вже третій виграний фіном етап у цьому сезоні (раніше Кімі перемагав в Австралії й Франції). У загальному заліку він піднявся на третє місце.