Хто з нас не бавився у пісочниці й не лiпив чудернацькі фігури? Якщо хтось категорично заперечуватиме свою пристрасть до цього сонячного дива, не повірю. Адже втілювати свою фантазію за допомогою матеріалу, якого вдосталь як на дитячих майданчиках, так і на пляжі, властиво не тільки дітлахам, а й серйозним дорослим. У цьому можна переконатися, завітавши на Труханів острів у Києві.
Ще з часів повернення Валерія Лобановського з арабського відрядження запам'ятався один постулат маестро: якщо журналіст вважає, що ліпше розуміється на футболі, ніж наставник, то йому потрібно не писати, а тренувати. Цей убивчий підхід практично не залишає пишучій братії можливостей повноцінно осмислити побачене на футбольному полі, бо зазвичай є лише два варіанти реакції фахівців — «повна безграмотність» або «йди тренуй сам, якщо такий розумний». Проте є очевидні речі, висновок щодо яких можна зробити на підставі слів... самого тренера. Отже, виходячи з того, що Олег Блохін після матчу в Парижі заперечив наявність «запасної» тактики на випадок пропущеного голу, розуміємо: у збірної України було основне завдання на гру — зіграти 0:0.
Цікаво, скільки разів харківський форвард Фомін, який належить «Шахтарю», перегляне вдома голи Рібері та Анелька у ворота нашої «дорослої» збірної? Русланові не завадило б повчитися реалізації сам на сам у майстрів найвищого класу, якщо він бажає зростати й надалі. А казати про це доводиться, на жаль, тому що наші молодіжні збірні усіх поколінь завжди і з будь-яким суперником грають досить-таки видовищно, створюючи, але... не реалізовуючи безліч гольових моментів.
Особливо сенсаційних результатів суботній тур «кваліфайну» Євро-2008 не приніс. До несподіванок можна віднести хіба що перемогу боснійців над турками та нічию чехів iз валлійцями. Тому на перше місце вийшла непересічна подія в Копенгагені на стадіоні «Паркен». Дві скандинавські збірні (яким, до речі, ще й досі пригадують «договорняк» на Євро-2004) цього разу влаштували веселий матч.
У неділю на «Ролан Гарросі» зачохлила ракетку остання українка. Це Тетяна Перебийніс у парі з російською тенісисткою Вірою Душевіною поступилися в третьому колі дуету Кара Блек — Лізель Губер, сіяному під другим номером, — 5:7, 3:6. Перед тим пара з Перебийніс у складі (до речі, 15-та позиція посіву) обіграла француженок Лефевр і Веді — 6:1, 7:6. Таким чином, третій тур став стелею для наших співвітчизниць на нинішньому відкритому чемпіонаті Франції. Сестри Бондаренко — лідерки нашого жіночого тенісу — і ті сімейним дуетом загальмували в другому колі. Їх перепинили Гусарова/Шонессі (Словаччина/США, 10) — 1:6, 3:6.
Крістіна Агілера вперше у своєму житті відвідала Москву. За вельми солідну, до речі, винагороду — виступ співачки на церемонії вручення нагород «Муз-ТВ» обійшовся організаторам у мільйон доларів. І Христя відпрацювала ці гроші на всі сто: глядачі були в захваті від її яскравого й запального, хоч і не надто довгого шоу. Незважаючи на свою вагітність, зірка продемонструвала російським колегам, як треба по-справжньому викладатися на сцені.
Періс Хілтон ніхто не впізнає. Зовні спадкоємиця багатомільйонної готельної імперії не змінилася — усе та ж худюча білявка з обкусаними нігтями й хтивим поглядом. Але своєю поведінкою світська левиця шокує навіть папараці, які звикли , що жоден день Періс не обходиться без якоїсь епатажної витівки. Можна собі уявити подив фотографів, які йшли слідом за міс Хілтон, сподіваючись зафіксувати якийсь «смажений» факт, а натомість опинилися... на богослужінні. Так-так, Періс тепер ходить до церкви, читає Біблію й усім своїм виглядом демонструє, яка вона чемна і правильна. А ще любителька швидкої їзди «під мухою» пересіла з авто на велосипед і кинула пити.
Інколи для того, аби зробити блискучу артистичну кар'єру, не потрібно довго вчитися, працювати й оббивати пороги продюсерів — достатньо лише опинитися в потрібний час у потрібному місці. У цьому на власному досвіді переконалася скромна офіціантка маленького лондонського кафе «Гола черепаха», яка за одну мить стала знаменитістю й ось-ось стане мільйонеркою.
Окуліст — пацієнту:
— У мене для вас дві новини. Гарна й погана. З якої почати?
— З гарної, лікарю.
— Скоро ви зможете читати без окулярів.
— Боже! Лікарю! Це диво! Але... як же... я ж і в окулярах майже нічого не бачу... Як же я читатиму без окулярів?!
— Пальцями, голубе. Пальцями.
