Віце-прем'єр Олександр Кузьмук, який очолив штаб із ліквідації наслідків аварії, уже назвав цю техногенну катастрофу «другим Чорнобилем». І справді — нічого подібного в Україні вже давно не було. Залізнична катастрофа сталася в понеділок за 60 км від Львова: поблизу села Ожидів зійшли з рейок 15 п'ятдесятитонних цистерн, наповнених жовтим фосфором, та два вагони з коксом (загалом потяг складався з 58 вагонів). Як повідомив «УМ» представник прес-служби МНС у Львівській області Віталій Туровцев, одна з цистерн під час аварії пошкодилася, і фосфор «вирвався на волю», розтікшись на 300 квадратних метрів. За словами пана Туровцева, жовтий фосфор — досить небезпечна речовина, смертельна доза для людини становить десяту долю грама. Вплив меншої дози цього фосфору на людський організм теж дуже небезпечний: він (а також його пари) викликає глибокі опіки, а потрапивши в шлунок, вражає серце, печінку, нирки, мозок, кістки.

Найбільше потерпали ті шість тисяч мешканців центру Бердянська, яких позавчора вночі евакуйовували сонними з усіх будинків в радіусі півкілометра від гаража, що причаївся біля будинку № 20 по вулиці Червоній.

Ще 5 липня в Київському СІЗО №13 було задушено громадянина Росії Олега Орлова, проте громадськості стало відомо про це вбивство лише зараз. Ажіотажу навколо події додає те, що пан Орлов фігурував у дуже резонансній справі про контрабанду з України у 2000—2001 роках — крилатих ракет Х-55 до Еритреї, Китаю й Ірану. Більше десятка ракет вивезли за підробленими документами на літаку протягом кількох «ходок».

Залишилося два тижні — і в Україні розпочнеться виборча кампанія. На підготовку виділяється дуже мало часу. Такі вибори було би важко провести навіть у «невоєнний» період, а у нас, в умовах політичного загострення, це виглядає ще складнішим. Частина політиків наразі не те що не взялися вирішувати купу виборчих проблем, а взагалі неохоче дивляться на самі вибори.
Про підготовку до цих перегонів ми розмовляємо з Ігорем Поповим — головою правління Комітету виборців України. Ця громадська організація вже більше десяти років стежить за виборами в Україні і, ясна річ, має в цій справі величезний досвід.

Навіть важко сказати, кому на найближчі десять днів пощастило більше: тим, хто ходить на роботу, але сидить під кондиціонером, чи відпускникам, які печуться на пляжах. Уже сьогодні в окремих регіонах України стовпчики термометрів піднімуться до плюс 38 градусів, а в п'ятницю-суботу грітиме ще більше — до плюс 40!

Харків — регіон доволі специфічний. Не тому, що тут мешкають якісь «не такі» громадяни. А завдяки славі міста, де до влади прийшли затяті й послідовні прихильники всього антиукраїнського. Саме у Харкові влада вперше не дала провести мітинг лідеру «Народної самооборони» Юрію Луценку. Саме в цьому місті чиновники і депутати рад виділяють запаморочливі суми грошей на розвиток і без того мови масового вжитку — російської. Це тут борються з пам'ятниками УПА і Голодомору. І ось — новий послідовний крок у напрямі подалі від українського.

Наступного року виповниться 130 років від дня народження письменника і громадського діяча Олександра Олеся. З нагоди ювілею земляки поета — Білопільська районна рада та Білопільська райдержадміністрація Сумської області — оголосили щорічний конкурс для дітей та молоді імені Олександра Олеся. Взяти у ньому участь можуть учні віком 9—14 років та молодь 15—21 рiк. Юним митцям пропонують позмагатися у двох номінаціях — за кращий літературний твір українською мовою (вірші, оповідання, публіцистика) або за кращий мистецький твір (живопис, різьбярство, вишивка, гончарство, художнє фото тощо).

16 липня 2005-го року під час традиційного масового сходження на Говерлу за участю Віктора Ющенка (вперше після отруєння) сталося кілька трагічних випадків, спричинених раптовим погіршенням погоди. Рясний дощ і майже безперервна громова канонада з моторошними феєрверками блискавок обрушилася на десятки тисяч підкорювачів найвищої української вершини, що вже почали спускатися вниз. Був серед них і кореспондент «УМ». Коли, промокнувши до нитки, ми, зрештою, досягнули турбази «Заросляк», то почули, що розряди небесного струму смертельно вразили двох чи трьох осіб, але нібито особистому лікарю Президента вдалося врятувати івано-франківського студента.

15років тому в Україні з'явилася Асоціація релігієзнавців. Самі ж релігієзнавці виникли за рік перед тим, коли у червні 1991-го Президія Академії наук прийняла Постанову «Про створення Відділення релігієзнавства Інституту філософії АН УРСР». До цього радянсько-українські дослідники релігійних почуттів трудящих гуртувалися довкола трьох столичних осередків упровадження атеїзму. За 15 років учені «діаметрально» змінили предмет дослідження й видали друком купу книжок — брошури з серії «Бібліотечка конфесій в Україні», 7 томів 10-томної «Історії релігій в Україні», 10 чисел щорічника «Релігійна свобода», 78 номерів щомісячника «Релігійна панорама». Триває робота над тритомною «Українською релігієзнавчою енциклопедією». У дванадцяти ВНЗ України введено релігієзнавчі спеціальності, а Відділення релігієзнавства систематично організовує Літні школи релігійної толерантності для молоді.
Чому ж за такого розквіту академічної науки, старань вищої школи і популяризаторства Асоціації релігієзнавців українське суспільство, включно з «високими особами», досі не має елементарних релігійних знань і навичок релігійної культури, а українські діти позбавляються змоги вивчати християнську етику?