Попри, те, що керівника «Самооборони» Анджея Леппера публічно затаврували і звинуватили в корупції, урядова коаліція, де його фракція має «золоту акцію», наразі не розпалася. Переформатування відбулося поміж тримачів сеймових «золотих акцій» — «Ліги польських родин» і самої «Самооборони». Днями вони офіційно заявили про створення нової партії — ЛіС (від заглавних літер назв партій), яка матиме не одного голову, а відразу двох — Анджея Леппера і Романа Гертиха.

На тлі регулярної роздачі Київрадою землі у руки того чи іншого приватного підприємця поява у столиці новобудови вже нікого не дивує. Однак, виявляється, наділ можна отримати і без лобі у міській владі, просто самовільно захопивши певну «вільну» ділянку. А якщо ти є представником релігійної організації, то навіть таким «акулам», які працюють на столичного мера, важко впоратися і відвоювати те, що можна було б віддати у приватні руки за шалені гроші.

Нещодавно в Польщі сталося кілька приводів для того, щоб поставити під сумнів підготовку країни до Євро-2012. По-перше, міністр спорту Томаш Ліпєц виявився замішаним у корупційному скандалі і був відправлений у відставку. Крім того, прем'єр і президент Качинські, польська преса та телебачення одночасно визнали, що полякам буде проблематично відремонтувати свої дороги до чемпіонату Європи.
Багато львів'ян мали змогу побувати в Польщі і на свої очі бачили польські дороги, які ми називаємо європейськими. І вже якщо поляки з їхніми дорогами бояться не встигнути до Євро-2012, то що тоді говорити про мертве царство Україна, а особливо Львівщину, де найгірші дороги в державі? З таким темпами підготовки Україна мала б переживати за зрив футбольного чемпіонату 2012 року значно більше, ніж Польща.

Поки зірки української «королеви спорту» виступають на етапах «Золотої ліги» або готуються до чемпіонату світу за індивідуальним графіком, їхня зміна намагається заявити про себе на молодіжних форумах.

Страх перших днів невідомості на Львівщині почав відступати. Учора в Управлінні з питань надзвичаних ситуацій Львівської обласної держадміністрації «УМ» повідомили, що впродовж 16—17 липня майже всі евакуйовані з постраждалих сіл люди повернулися до своїх домівок. Тим більше що віце-прем'єр-міністр Олександр Кузьмук учора зустрічався під Ожидовим із делегацією депутатів Львівської облради і запевнив, що на місці трагедії, виявляється, «можна спокійно пити воду, збирати врожай та купатися». Джерело в МНС, яке не побажало назватися, коментуючи слова віце-прем'єра, сказало «УМ»: «Не пишіть цю маячню». Ще б пак! Адже Олександр Кузьмук ще з тих часів, коли очолював Міноборони, є великим спецом із надзвичайних ситуацій. Згадайте лише Бровари, Ту-154, збитий над Чорним морем. Кузьмук і тоді брехав...

У результаті аварії літака-аеробуса А-320 в аеропорту бразильського міста Сан-Паулу загинули близько 200 осіб. Як повідомляє Бі-Бі-Сі, губернатор штату Сан-Паулу Жозе Серра заявив, що шансів вижити у 170 пасажирів та шести членів екіпажу аеробуса не було, оскільки температура після загорання літака сягала тисячу градусів за Цельсієм. Аеробус не зміг загальмувати на посадковій смузі й врізався в автостраду та будівлі аеровокзалу, тому загинули не лише пасажири, а ще десятки людей, які «потрапили під літак». Учора до полудня було знайдено 15 тіл загиблих «на землі», але мартиролог, вважають рятувальники, ще неостаточний. У країні оголошено триденну жалобу.

«Усе добре коли-небудь обов'язково закінчується!» — можна було прочитати на обличчі українського Прем'єра Віктора Януковича, коли він уперше після повернення з Іспанії переступив поріг зали засідань Кабміну. Позаду були ласкаве сонце, уважний персонал та відповідальні соратники, що запопадливо хвилювалися під стінами барселонської клініки за здоров'я улюбленого шефа. Після повернення на батьківщину на голову Віктора Федоровича звалилася нестерпна спека, надто розхолоджені його довгою відсутністю підлеглі та горе-соратнички з коаліції, у яких за рекордно короткий термін трапилося цілих чотири залізничні аварії.

...24 вересня 1941 року на Хрещатику, як пише очевидець, здригнулася земля і потемніло небо. Будинки злітали у повітря або палали у вогні. Скрізь палахкотіло полум'я і до хмар здіймались стовпи диму. То Червона армія, відступаючи, залишала по собі румовища. Звісно, що навіть по цей день руйнацію Києва приписують винятково німцям. Без жодних сумнівів, вони також доклали рук до нищення столиці. Але пізніше — в листопаді 1943-го. А на початку війни окупанти дивились на зайняте ними місто як на власність, з псування якої їм не було б ніякого зиску. До того ж, вже наступного дня німці розшукували причетних до вибухів на Хрещатику і розстрілювали їх. Та й зрештою, у свідомому та цілеспрямованому нищенні СВОГО проглядає питома риса саме радянського мислення чи способу життя, настільки відмінного від усіх інших суспільних устроїв, що помилитися з авторством чину просто неможливо. А ще раніше — у 1934-му — більшовики висадили у повітря Михайлівський Золотоверхий собор. І не тільки його — мартиролог Києва довший, ніж плач пророка Ієремії за зруйнованим Єрусалимом. «Народна» влада нищила безцінні пам'ятки так хвацько, що позаздрити міг будь-який хан Батий.
Власне, зараз у місті відбувається те саме, тільки ще драматичніше. Адже нинішній столичній громаді ніхто не спускав мера згори — самі обирали! І тут, мабуть, прикрість ще більша, ніж присилувана «любов» українців до більшовиків. Але в цьому, водночас, і надія. Бо навіть якщо нашого міського голову не заберуть до себе ані марсіани, ані регіони (є інформація, що Черновецький не проти бути у виборчому списку ПР), кияни зможуть переглянути свій вибір. Це буде непросто, але це буде. Зрештою, на кін поставлено забагато.