Українські творчі спілки — і письменників, і кінематографістів — із набором легендарних імен, які здебільшого гриміли 20—30 років тому, сьогодні, чесно кажучи, справляють дуже сумне враження. Сиві старики, що вимагають виняткової поваги до себе і державної пенсії, на всіх зборах, пленумах і з'їздах перетворюються на єдину невдоволену масу і викликають у відповідь невдоволення молодших колег, які хочуть вирішувати творчі проблеми. 64-річний письменник Володимир Дрозд чомусь не зливався з натовпом, як і його твори. Хтось сказав, що у Дрозда є речі, які міг написати будь-хто, а є ті, які міг створити тільки він.