Ще донедавна медики вважали втрату зору «прерогативою» літніх людей. Однак нині, за спостереженнями вітчизняних офтальмологів, ця проблема дедалі більше турбує тих, хто зовсім недавно перетнув «віковий екватор» — сорокаріччя. Хвороби очей тривалий час можуть ніяк себе не проявляти, і в цьому їх підступність. Тому кожен чоловік і жінка зрілого віку, наголошують лікарі, має регулярно навідуватись у кабінет окуліста для профілактичного огляду. Адже найпоширеніші і найскладніші «вікові» хвороби очей — катаракта і глаукома — можуть призводити до сліпоти. Аби не поринути в цілковиту темряву, зазвичай достатньо кількох зважених кроків. Насамперед — уваги до себе.

Статистичних даних щодо кількості хворих на аритмію в Україні немає. Європейські кардіологи, проаналізувавши власні дослідження, дійшли висновку, що ця недуга вражає 12 людей із тисячі. Враховуючи, що у країнах Старого світу здоровий спосіб життя культивується віддавна і не є даниною швидкоплинній моді, ситуація там не видається катастрофічною. Натомість у нас, навіть за відсутності спеціального обліку, кардіологи можуть підтвердити: кількість хворих на аритмію з кожним роком зростає. Це при тому, що ми, за хибною звичкою, терпимо біль до останнього, уникаємо профілактичних оглядів, отже, не поспішаємо посвятити у свої проблеми людей у білих халатах...

Підхопити ГРЗ і злягти в ліжко з високою температурою навесні дуже образливо: природа оживає, погода тяжіє до тепла, а ти — в ліжку із закладеним носом. Проте саме цей мінливий час, коли сонце ніби гріє, але вітер ще пронизливий, земля не встигла прогрітися, а дощ буває холодним і непривітним, дуже легко підхопити застуду. Тим паче, після зими наш організм виснажений браком вітамінів, тож не завжди спроможний чинити опір вірусам. Якщо нежить, кашель і головний біль уже обеззброїли вас, замкнувши в чотирьох стінах, то виборсатися з лабетів хвороби допоможе лише лікар. Однак будь–яку хворобу легше попередити. Для цього лікарі радять:

Мати гарний вигляд і водночас чудово почуватися — природна потреба людини. Коли весняне сонечко дозволяє нам нарешті зняти iз себе «броню» з теплого одягу, багато хто, перебираючи гардероб, схвильовано нарікає, що улюблені речі раптом «зменшилися в розмірі». Обмін речовин, який узимку зазвичай пригальмовує, і обмеження фізичної активності роблять свою чорну справу. Результат — кілька (або й більше) зайвих сантиметрів на талії, стегнах, і, зрозуміло, зіпсований настрій... Ми «раптом» розуміємо, що час братися за себе всерйоз, починаємо перебирати дієти, намагаючись вибрати найефективнішу (щоб схуднути швидко і без надмірних зусиль), продумуємо комплекс фізичних вправ, для якого потім «катастрофічно бракує часу». Однак, на думку лікарів, виправити ситуацію можна, розпочавши з елементарних кроків. Насамперед — налагодивши своє харчування.

Нахабний попутник у «маршрутці» зіпсував настрій, начальник прискіпався, син знову зчинив бійку на перерві... Нерви натягнуті, мов струна, а в душі ось–ось вибухне вулкан емоцій. Бувають моменти, коли просто необхідно якнайшвидше «випустити пару», інакше організм прийме удар на себе з усіма дошкульними наслідками. А хіба нам потрібні хвороби? Швидко зняти негатив, на думку психотерапевтів, допоможе заспокійливе дихання. Головне, що цей метод не забере багато часу, ним можна скористатися за будь–яких умов, і користь, як стверджують фахівці, гарантована.

Сьогодні виповнюється 130 років від дня народження В’ячеслава Липинського — визначного українського політика, історика, філософа, теоретика українського консерватизму. Багато ідей гетьманця і класократа Липинського залишаються актуальними й зараз. Скажімо, у листі до Богдана Шемета Липинський писав: «…Ви мусите все своє почуття і весь свій розум зосередити на тому, щоб найти розуміння, найти спільну політичну мову з місцевим москвофілом чи полонофілом — іншими словами: сотворити з ними разом на Українській Землі окрему державу, а не на то, щоб поза межами України знайти союзника, який би допоміг Вам знищити місцевих москвофілів і полонофілів».

Про значення постаті В’ячеслава Липинського в контексті його доби ми говоримо із Юрієм Терещенком — доктором історичних наук, професором, завідувачем кафедри історії України і філософії Київського національного лінгвістичного університету. Терещенко — упорядник двотомника «Липинський і його доба», що побачив світ 2010 року у київському видавництві «Темпора».

Здавалося б — уже й зима позаду, і перша весняна погідність встигла трохи потішити сонячним теплом. Однак весна ніяк не устаткується, змушуючи і нас щодня прилаштовуватися до погодних примх. Дощі, буревії, різкі коливання температури для багатьох обертаються зниженням працездатності й слабкістю. Сезонні зміни погоди нерідко спричиняють різке загострення серцевих та судинних захворювань. У когось перед дощем зазвичай болить голова, іншого сірі дощові хмари навіть ладні довести до депресії. Донедавна лікарі скептично ставилися до таких скарг. Нині ж метеозалежність визнано хворобою, яка також потребує лікування.

На серці важко, а в душі оселилися безнадія і песимізм? Для того щоб кожен день дарував нам радість, слід дотримуватися кількох нескладних ритуалів, радить всесвітньо відомий канадський психолог Робін Шарм. Вони наповнюють життя новим сенсом, допомагають відновити тілесне здоров’я й душевну гармонію.

«Уже майже півроку будь–яку неприємність я заїдаю солодощами, — скаржиться моя колишня однокурсниця Оксана. — І не двома цукерками, а практично кілограмами. Почуваюся жахливо — іноді не хочеться жити. Вже не можу ні працювати, ні відпочивати, ні спілкуватися нормально з друзями, з півслова «спалахую» і не можу взяти себе в руки. Один–два дні ще вдається стриматися (найчастіше, на вихідні) і не поглинати солодощі «тоннами», а коли виходжу на роботу, все починається знову...»

Халепа, про яку говорить моя приятелька, не оригінальна — від цієї проблеми страждає значно більше людей, ніж ми можемо собі уявити. Методом «заїдати» поганий настрій чи стрес ласощами бодай час від часу користується майже кожен. Прикрість на роботі, зрада коханого, тривала затримка зарплати — і як дати раду негативним емоціям, які просто вихлюпуються через край? Аж ось у шафі — ура! — виявляється коробка з цукерками. «Підсолоджувати життя» починаємо з однієї, а оговтуємося десь на останній, від почуття сорому: невже все це — моїх рук справа?

Та одна річ, якщо йдеться про окремий випадок шоколадної «пристрасті», і зовсім інша, коли метод боротьби з депресією за підтримки зефіру й тістечок переростає в манію. Насправді залежність від їжі, переїдання — проблема психологічна, яку зазвичай приховують навіть від близьких. Утім нестримне споживання ласощів позначається не лише на фігурі, а й на травній та нервовій системах. А сором за власну слабку волю цілком спроможний розвинути комплекс неповноцінності, який людина також намагатиметься... заїсти.

«Це портрети тих наших славних попередників, чиї надбання дійшли до наших днів, якими ми маємо пишатися і цінувати, — зазначив у розмові з «УМ» ініціатор та ідейний натхненник проекту «Українці у світі», народний депутат Петро Ющенко. — І коли ми говоримо про дер­жавні атрибути, такі як прапор, герб і гімн, то, я певен, поруч iз ними має стояти і Національна картинна галерея. Як Лондонська картинна галерея, якій уже 250 років, як картинні галереї Вашингтона, Сiднея, Парижа, Варшави. Два роки тому таку галерею почали створювати у Москві, плануючи зосередити її в колишньому музеї Леніна. Цілком можливо, що багато українців потраплять туди під грифом «російських героїв». Недавно на одному з російських телеканалів бачив цікаву передачу про Володимира Маяковського. А чи багато з нас знає, що його батько родом iз села Маячки на Херсонщині, а мати — українка з Кубані Тетяна Павленко?»