Київська влада ще не встигла «розхльобати» руйнування будинку на вулиці Жилянській (його 60 мешканців досі живуть у готелі), як у столиці — чергова НП. Цього разу вкрився тріщинами будинок на Оболоні — по вулиці Макіївській, 10.

Розбавити робочі будні яскравим, пишним святом, вивчити нові танцювальні па, покрасуватися у вишуканих вбраннях мали змогу близько тисячі працівників шкіл столиці напередодні

Закон передбачає, що винятковою підставою для видачі бюлетеня в день голосування на дострокових виборах–2007 є список виборців. А точніше — ім’я громадянина в реєстрі. Сьогодні списки виборців уже закриті. Якщо громадянина не внесли у список або якщо в його даних допущено грубі помилки — він не зможе відстояти своє право на голос ані в окружкомі, ані в суді. Такі залізні норми встановив законодавець — Верховна Рада.

Прес–секретар Служби безпеки Марина Остапенко посприяла «Україні молодій» в потраплянні на денний пост «телефону довіри» СБУ та в чергову частину, куди дзвінки переводять уночі. Авторку цих рядків завжди цікавило, навіщо люди дзвонять у СБУ? Асоціативний ряд мимоволі підказував: СБУ — КДБ — доноси на сусіда. Виявилось, все не так. Власне, один «донос» був: дзвонила жіночка, яка повідомила, що сусідка знов висмоктала з неї всю енергію і зараз понесе її (енергію) продавати. «Негайно висилайте машину!» — вимагала вона. «Гаразд, висилаємо!» — бадьоро запевнив черговий. «Навіщо ви сказали, що висилаєте машину?» — спитала я. «А що я мав казати? Принаймні на якийсь час це її заспокоїть». — «А потім?» — «А потім вона, зрозуміло, дзвонитиме ще, ще і ще...»

Не викликає сумніву, що невдовзі Україна займатиме передові місця у когорті розвинених демократичних держав світу. Багатьом із них наша Батьківщина не поступається вже нині. Наприклад, у розвитку важливої, в першу чергу для здоров’я нації, медової галузі. Навіть попри те, що поки вона лише замикає п’ятірку за виробництвом та споживанням солодкого продукту, події минулого тижня не залишили сумнівів — це явище тимчасове.

У свідомості багатьох людей, вихованих при комуністичному режимі, життя Миколи Островського ототожнювалося з життям літературного героя з роману «Як гартувалася сталь» Павки Корчагіна. Та минуло лише якихось 16 років після розвалу Радянського Союзу, й ім’я людини, яка була прикладом мужності для багатьох поколінь, майже забулося. Тодішні ідеологи, створюючи міф про сильного духом комсомольського ватажка, відважного комуніста, старанно маскували і сфальсифікували багато моментів у біографії письменника. І лише тепер з’явилася можливість пролити світло на деякі «білі плями» в життєписі Миколи Островського.

Міла Йовович знову підкорила світ: зомбі–бойовик «Обитель зла–3», у якому, як і в двох попередніх «серіях», вона зіграла головну роль, користується великою популярністю. Принаймні в американському прокаті третя і, за свідченням очевидців, найбільш видовищна з точки зору спецефектів «Обитель» за касовими зборами посідає перше місце серед прем’єр минулого тижня.

Ватерполіст, який вийшов на заміну, вніс свіжий струмінь у дії своєї команди.

Аби надати матчам Кубка країни більшої інтриги, ПФЛ України з нинішнього сезону вже з ранніх стадій вирішила запровадити «сліпе» жеребкування. Його наслідки команди вищої ліги відчули на собі у першому ж колі, з якого вони вступили в боротьбу. Найцікавішим обіцяло бути протистояння в Києві, де місцеве «Динамо» приймало «Дніпро». Але інтерес до поєдинку трохи пригасив тренер гостей Олег Протасов, який не привіз до столиці Русола, Шелаєва й Назаренка, а Воробея залишив у запасі. Дніпряни непогано опиралися, й без них росіянин Самодін із білорусом Корніленком за підтримки юного Льопи могли не раз засмутити захист господарів на чолі з досвідченим Ващуком. Утім гостям забракло майстерності. А от динамівський узбек Шацьких, хоч і змарнував кілька чудових нагод для взяття воріт Старцева, двічі таки зробив свою справу майстерно, й обидва рази — після передач бразильця Корреа. Першого разу Максим реалізував вихід сам на сам із голкіпером, а в другому таймі замкнув навіс із флангу головою. Так «Дніпро» вперше в історії вибув із боротьби на стадії 1/16 фіналу Кубка України, а для Йожефа Сабо ця перемога стала першою в рідних стінах після його п’ятого «пришестя».

Перемога з розгромним рахунком над командою «Аріадою–Акпарс» у першому матчі зіграла злий жарт не лише з уболівальниками «Сокола», яких цього разу до Броварів приїхало менше п’яти сотень, а й із самими київськими гравцями. На відміну від вівторкової зустрічі, позавчора вони дуже довго запрягали, але швидко так і не поїхали. Як показали поєдинки перших «спарених» турів, такі перепади властиві не лише українському колективу, а й багатьом іншим представникам вищої російської ліги.