— Пане посол, насамперед ситуація з «блокадою» кордону польськими автоперевізниками та митниками. Як швидко вона вирішиться і яка запорука того, що подібне не повториться найближчим часом?
— Блокування було результатом дій польських перевізників, митників, окремих осіб з українського боку, котрі не могли отримати візу. Ніякої запоруки уникнення подібних ситуацій не може бути. Ми можемо тільки розв’язувати проблеми.

Назва цього колективу — своєрідний лінгвотест на рівень алкоголю в крові. У людини, що хильнула зайвого, в словосполученні «Піккардійська терція» обов’язково заплутається язик. І хоча насправді в імені вокальної формації йдеться про трьох — терція, в дійсності їх аж семеро: шість учасників і менеджер.
А почалося все з пінг–понгу. 15 років тому Ярослав Нудик — ідейний натхненник створення ансамблю — виграв у Володимира Якимця турнір із малого тенісу. На кону була доля групи, щодо існування якої скептичний Якимець (нині художній керівник колективу) мав певні сумніви. Тепер у творчій коморі львівського чоловічого секстету 300 пісень різних жанрів, які виконуються 12 мовами світу. Аншлагові концерти по Україні й за кордоном. Визнання публіки та сатисфакція з власної діяльності, бо «піккардійське» щастя просте — любимо те, що робимо. Манера виконання — філігранна майстерність a capella — «голий» вокал без інструментального супроводу. Найбільша проблема — недостатня професійність деяких організаторів концертів. Найбільша поразка — програний (з майже баскетбольним рахунком) футбольний матч із ченцями–василіанами. Та попри все, вони — нескорені оптимісти, адже назва зобов’язує. Термін «Піккардійська терція» означає мажорний фінал навіть наскрізь мінорного твору.
(Інтерв’ю дають шестеро, бо їхній найголовніший — Якимець — гріє горло від зимової застуди і користає з ліжкового кайфу...)

Хоч Даша й має вигляд розбишакуватої старшокласниці, — це зріла жінка, мати й несамовита трудоголічка, яка навряд чи дасть комусь поряд байдикувати. Легка у спілкуванні і компанійська, вона неохоче впускає у своє життя нових людей, позаяк тонко відчуває фальш і нещирість. Випускниця Королівського коледжу музики та драми, акторка тривалий час мешкала у Великобританії, але повернулась до Києва, бо тут їй краще ностальгується за... Радянським Союзом. І вона не приховує своєї сентиментальної любові до померлої держави, бо не любить брехати.
Крім творення програми «Картата потата» на телеканалі «Інтер», Даша Малахова активно працює в Театрі на Подолі і пише книжку кулінарних рецептів. Робить тільки те, що їй подобається і водночас ставиться до власної праці не екзальтовано, а як до звичайного ремесла. Такому ставленню завдячує батькові — відомому українському режисерові Віталію Малахову.

Діалог між владою і «звичайним» громадянином повинен бути більш дієвим. Бо наразі у питанні реакції владних органів на звернення людей є «занадто багато недоліків, занадто багато проблем». На цьому наголосив Президент Віктор Ющенко, відкриваючи вчора нараду з головами місцевих держадміністрацій, присвячену насамперед реагуванню на звернення громадян до органів державної влади.

Серед важкого тижня (блокування роботи парламенту, вступ до СОТ, конфлікт навколо ФДМУ) Президент зустрівся зі своєю парламентською платформою — фракцією «Наша Україна — Народна самооборона». Точніше, її політрадою, до якої входять лідери партій–учасниць «НУНС». Розмова була або неофіційною, або незапланованою. Принаймні відповідного пункту не було в позавчорашньому президентському графіку, який подається на інтернет–сторінці Банкової.

У службі безпеки України відбулись чергові громадські історичні слухання на тему: «Звинувачення проти «Нахтігалю» — історична правда чи політичні технології». Ці слухання є спільним проектом Служби безпеки України та Українського інституту національної пам’яті. У заході взяли участь члени робочої групи істориків, створеної при СБУ для вивчення архівних документів, представники громадських організацій та засобів масової інформації.

Серед історій Стародавнього світу існує легенда про те, як молодий християнський священик віддав своє життя заради кохання. Попри сувору заборону римського імператора Юлія Клавдія ІІ, пастор Валентин таємно вінчав усіх закоханих. За що 14 лютого 269 року й був страчений. Тільки через 227 років від дня смерті Валентина Папа Геласіус проголосив його святим, а з XIII століття вся Європа почала відзначати день Валентинової смерті як День покровителя усіх закоханих.

З середи на верхньому ескалаторі станції метро «Арсенальна» частина лайтбоксів заповнена чорно­білими плакатами із соціальною символікою: обеліск, над яким висить парасолька, що захищає від цеглини; коляска, над якою навис великий гребінець; лебідь із далекого радянського минулого на телевізорі. Все абсолютно ясно, і стиль «радянська пропаганда» теж знайомий. Це мистецький проект «Патріотизм» відомої в Києві групи молодих художників «Р.Е.П.». За порогом станції метро — вагончик, обклеєний фольгою всередині, з кількома екранами, на яких нон­стоп демонструється відео. Це результат «мистецької збірної» — груп «SOSка»(Харків), Олександри Галкіної (Москва), «Профсоюза уличного искусства» (Москва), Вікторії Ломачко (Москва), групи «Psia Krew» (Київ). Усе разом — це кураторський проект групи «Р.Е.П.» «Спільний простір», який підтримує арт­фундація «Ейдос» на гроші Єв­рокомісії в Україні. Сенс його в тому, щоб вихлюпнути сучасне мистецтво на вулицю, в метро, в побут і щоденний клопіт на бігу, показати непідготовленим людям, які в галерею по це не підуть.

Знаменна подія щойно сталася в Чигирині — з центрального майдану міста прибрано бронзовий пам’ятник творцеві минулої тоталітарної епохи Володимиру Леніну. Для возвеличення більшовицького вождя, який, до речі, ніколи не був у Чигирині, як власне і в Україні, скульптору Едуарду Кунцевичу знадобилося близько семи тонн бронзи. П’ятиметрову постать на весь зріст встановили в 1981 році й думали, що на віки, подбавши про напрочуд міцний фундамент п’єдесталу, в який було вмонтовано товстезні металеві швелери.

Черкаська міська рада призначила нового керівника зоопарку. Ним став досвідчений ветеринар, голова міського клубу любителів тварин Євген Ван, який обіцяє грандіозні зміни у звіринці. Водночас депутати виділили 150 тисяч гривень, більша частина з яких піде на харчі для тварин. Тож леву тепер дадуть м’яса. Ще 70 тисяч вкладуть у реконструкцію «хатинки» для фазанів і на розробку проекту зовнішнього вигляду зоопарку, аби він став привабливим.