У першому колі дебютного відкритого чемпіонату Білорусі єдиний професійний клуб України не вiдзначався особливою стабільністю. Більш-менш пристойно виглядають дві ланки команди Сеуканда, склад третьої постійно змінюється через травми та невдалий (варіант — вдалий) виступ хокеїстів у попередніх іграх, хлопці обов'язкової за регламентом ВЧБ молодіжної п'ятірки лише лічені рази з'являлися на майданчику — тим більше навантаження випадає на ветеранів. Звідси й лише п'яте місце після перших 11 матчів. Останню зустріч кияни програли в Гомелі, а вже за два дні отримали можливість реваншуватися в рідних стінах.

Незрозуміло чому, але більшість українських журналістів та спортивних видань напередодні двох поєдинків національної збірної проти греків і грузинів у кваліфікації «мундіалю»-2006 вимагали від наших футболістів лише двох перемог. Та й опитані тренери команд вищої ліги у переважній більшості пророкували «синьо-жовтим» дві перемоги.Саме з цього приводу вже після зустрічі з еллінами прорвало напруженого Олега Блохіна: «Не треба нагнітати пристрасті, «накручувати» футболістів, глядачів, адже тепер навіть у разі нічиєї всі негативні емоції вболівальників битимуть бумерангом по команді. Не кажи «гоп», поки не перестрибнеш». Наставник має рацію. Треба дивитися на речі реально: до українців, які посідають 80-й рядок світового рейтингу, приїхала в гості команда, яка стала чемпіоном Європи не просто так.

Організатори двобою в Більбао під гучною назвою «Перший командний чемпіонат світу людей проти комп'ютерів» для протистояння обрали трьох міжнародних гросмейстерів. Серед них аж двоє українців: чемпіон світу 2003 року Руслан Пономарьов та записаний до Книги Гіннесса як наймолодший у світі гросмейстер, чемпіон світу серед 12- та 14-річних Сергій Карякін. Компанію нашим хлопцям склав півфіналіст цьогорічної першості планети, 4-й номер світового рейтингу — болгарин Веселін Топалов.

У цьому сезоні українська чоловіча суперліга складається з 13 команд, тож календар чемпіонату за визначенням є «поламаним». З огляду на це віце-чемпіон країни — БК «Київ» — стартував аж через п’ять днів після початку першості. У переповненому спорткомплексі «Меридіан» київська публіка нарешті побачила в дії «дорогоцінні» придбання «беків» у міжсезоння. Подивитися справді було на що: грецький центровий Яніс Яннуліс — чемпіон Євроліги УЛЄБ-2002, українець Микола Хряпа й американський захисник Ламар Грір — переможці Євроліги ФІБА-2004, аргентинський форвард Марчело Нікола, зірка молодіжної збірної України Олексій Печеров. Крім того, прийшов до команди чорношкірий хорват Маркус Норріс — кращий гравець оборонного плану минулого чемпіонату ізраїльської ліги; залишилися «жовто-зеленими» росіянин Сергій Чикалкін та латиш Едмундс Валейко. Після перемоги на турнірі в Польщі першим офіційним «вітчизняним» тестом для «інтернаціоналу», зібраного в клубі Олександра Волкова, стала зустріч із рівненським «Пульсаром».

Перед матчем автор цих рядків поцікавився станом здоров’я наших хокеїстів у лікаря «Сокола» Володимира Трошихіна. Досвідчений фахівець повідомив, що травм немає, але головна проблема — накопичена втома хокеїстів. За доволі щільного графіка ігор немолоді гравці київського клубу просто не встигають як слід відновлюватися, тому, за словами Трошихіна, лікарі «підгодовують» хлопців біодобавками, аби протримати пристойну форму якомога довше. Після попередньої важкої домашньої перемоги над «Німаном» про серйозні навантаження та втому спортсменів говорив і наставник «Сокола» Олександр Сеуканд. Отже, можна сказати, у грі єдиного українського клубу у відкритій першості Білорусі очікується спад, питання лише в тому, коли він настане.

Лише третій матч у 9 турах проводив удома київський «Сокіл» у відкритому чемпіонаті Білорусі, і вперше підопічні Олександра Сеуканда виступали на своїй рідній ковзанці — «Авангард», а не в Палаці спорту, де лід далеко не найкращої якості. Шанувальники хокею скучили за своєю командою і вщерть заповнили всі можливі місця навколо льоду. Після двох з половиною тисяч глядачів у Палаці спорту «Авангард», розрахованому на 700 місць, важко було вмістити всіх бажаючих.

Як починався перший кваліфікаційний турнір відбору до юніорської першості континенту серед гравців до 19 років дощем, так і закінчився за похмурої погоди. Але настрій в української збірної і кількох сотень уболівальників, які її підтримували, помінявся з сумного на радісний.

Після поразки 0:3 в Донецьку тренер «металургів» серб Славолюб Муслін сподівався у Римі активніше зіграти в атаці. Якщо в когось з українських шанувальників футболу і були сподівання-ілюзії на це або навіть на щось приємніше, то вже в перші півгодини матчу-відповіді на добре нам відомому «Стадіо Олімпіко» господарі їх розвіяли. Наставник римлян Доменіко Казо без зайвих побоювань випустив у стартовому складі трьох нападаючих, які за допомогою середньої лінії, досить посередньої за європейськими мірками, але занадто потужної для «Металурга», ще раз зробили з інтернаціонального донецького захисту посміховисько. Рахунок 0:3, схоже, став «золотим» правилом для донеччан. Нагадаємо, що минулого року на цій самій стадії Кубка УЄФА «Мелалург» з іншим іноземним наставником отримав такий самий невтішний результат у Пармі.

Київське — не значить українське, але так само не значить, що слабке. Цей та інші висновки — у звіті про позавчорашній матч Ліги чемпіонів, у якому в «основі» господарів-киян вийшов лише один наш спiввiтчизник, та й той воротар, який «привіз» собі гол, а кращим у складі гостей-німців став... українець.
На передматчевій прес-конференції наставник киян Йожеф Сабо зауважив, що, перебуваючи останніми роками поруч з Лобановським, він як тренер змінився. Але не змінилася, як ми вкотре побачили чудового осіннього вечора на «Олімпійському», довіра «коуча» до молодих гравців. Замість очікуваного Гусєва на правому фланзі Сабо для підсилення центрального плацдарму випустив у «старті» 21-річного бразильця Родольфо. Схоже, вдало зігравши в Римі, забронював собі місце серед провідної «одинадцятки» і нігерієць Айїла Юссуф. Натомість склад команди Клауса Аугенталера, що з'явився з перших хвилин на смарагдовому газоні переповненого НСК «Олімпійський», був цілком очікуваним. Україна скучила за Лігою чемпіонів і чекала перемоги своїх.