Складна ситуація навколо столичного НСК «Олімпійський», схоже, підійшла до своєї розв’язки. Після того як чиновники вирішили знести торговий центр «Троїцький» потрібно нарешті визначитися з реконструкцією арени, інакше буде пізно. Упродовж місяця Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту проводило конкурс планів реконструкції головного стадіону країни. Нарешті цього тижня ескізи й макети були виставлені на огляд у Будинку футболу.

У четвер рівно половина українських спортсменів на ІХ світовому форумі на «короткій воді» в Манчестері «омедалилася». Особливо варто відзначити тріумф 23–річного кримчанина Ігоря Борисика. У фінальному запливі на 100 м брасом він підтвердив невипадковість свого успіху в півфіналі, де також показав кращий час. Позавчора увечері Борисик побив рекорд чемпіонатів світу, який до цього належав його співвітчизникові Олегові Лісогору. Причому землякове досягнення дворічної давнини Борисик перевершив одразу на 0,4 секунди — 57,74. Тож Ігор продемонстрував тренерам, що в Лісогора й Димо росте гідна зміна.

Чвертьфінальні матчі–відповіді другого за значимістю клубного турніру Європи завершилися повним фіаско господарів. Але якщо поразка «Зеніта» не стала для нього критичною, оскільки легке життя в повторній зустрічі з «Байєром» пітерці гарантували собі ще тиждень тому — після розгрому «фармацевтів» у Леверкузені, то інші три команди–господарки розпрощалися з єврокубками.

Після розлучення з дружиною одесит Олександр Матвійчук самотужки виховував доньку Аліну. Упродовж шести років дівчинкою опікувався тільки батько. Ірина — мама дитини — жила в цей час у своєї матері, цілими днями була на роботі й дуже рідко провідувала Аліну. За шість років Ірина, за її власними свідченнями в суді, витратила на доньку аж цілих... 150 доларів! Учителі Аліни бачили її маму тричі, тоді як батько щодня забирав малу зі школи. Назвати жінку гарною матір’ю не повертався язик ні в кого, хто знав цю родину. Але з якогось дива жінка вирішила відсудити доньку, коли тій виповнилося 8 років. Одеський суд всупереч бажанню дівчинки вирішив забрати малу в тата і передати на виховання мамі. Обурений батько шукає правди...

Мрія перефотографувати «Поцілунок» французького скульптора Огюста Родена жила в серці Володимира Білоуса вже давно. Але в радянський час знімати оголене тіло було суворо заборонено (за зберігання фотографій із закордонних журналів Володимиру Білоусу тоді ледь не дали сім років ув’язнення!). Потім Володимиру Федоровичу все не вдавалося знайти хлопця і дівчину, які б не просто захотіли сфотографуватися (пар, бажаючих увічнити свій пристрасний поцілунок у «фотопапері» було чимало!), але й відповідали б задуму скульптора. Володимир Білоус демонструє мені свого Родена: це нібито звичайне чорно–біле фото, композицією воно справді повторює роденівську скульптуру. Щоправда, виникає враження, що зроблено цю «скульптуру» не із бронзи, а із ще не застиглої глини. Шкодує фотохудожник, що не вдалося йому досягти барельєфної техніки: якщо це дозволяли плівковий фотоапарат і чорно–білі матеріали, то цифровій камері це не під силу.

Сьогодні так багато можливостей облаштувати матеріальний світ навколо себе за своїм смаком — дизайн оселі відповідно до характеру, улюблена чашка на столі, салатові фіранки в офісі, брелок, який тішить око досконалістю форми і оригінальністю задуму, робоча папка з золотим напиленням чи іронічна канапа. Але, на горе, нам не під силу змінити ландшафт міста, в якому живемо: ці потворні скляні колби поміж двома романтичними особняками XIX століття, бетонний пенал по сусідству з будинком у стилі модерн. А тоскні спальні райони з недоладними коронами, що вінчають багатоповерхове одоробло? Такі тонкі люди ці архітектори, така снобська каста, але що вони зараз виробляють із Києвом? Пора ввести кримінальну відповідальність за псування пластики міста і стягти моральні збитки за нав’язування несмаку.

Робоча назва першої прозової книжки Ільченка (не рахуючи дитячих) поки звучить як «Місто з химерами», втім до здачі у видавництво є ще майже місяць часу і не виключено, що в книгарнях роман з’явиться під іншим іменем. Художній том буде доповненням до розкішного, фахово прокоментованого альбому «Владислав Городецький. Виклик будівничого», який видавництво «Грані–Т» планує видати до львівського Форуму видавців. Подібну «формулу» шеф–редактор видавництва Діана Клочко вже випробувала на виданнях про Іоанна Георга Пінзеля — до дорогого, подарункового альбому з роботами Пінзеля додавались два культурологічні детективи Євгенії Кононенко і Володимира Єшкілєва про скульптора та комплект листівок із його роботами: тяглість міфів і культурологічне поле навколо класика. Що ж «накопав» про автора Будинку з химерами, Будинку актора, Миколаївського костьолу, Національного художнього музею України та інших споруд киянин, любитель і знавець Києва Олесь Ільченко, «УМ» розпитала в самого літератора.

Учора парламент заслуховував звіт Прем’єр–міністра про діяльність уряду — планові «відповіді на запитання». Народні депутати не потурбували Юлію Тимошенко гострими питаннями. Може, через те, що п’ятниця, а може, через те, що всі цифри вже озвучувалися раніше. Наприкінці виступу перед депутатами Тимошенко поставила крапку: «Коротше, уряд за три місяці зробив неможливе, просто дайте йому працювати!» — і захіхікала. Депутати з БЮТ підіграли лідеру і влаштували овації стоячи. «Могла би й «Наша Україна» піднятися, — засміялася Тимошенко. — Це я жартую».

Про причину позапланового зібрання уряду «УМ» уже повідомляла — Президент призупинив дію урядової постанови від 27 лютого про порядок проведення земельних аукціонів, чітко аргументуючи таке рішення тим, що ця процедура має бути затверджена відповідним законом. Глава держави не проти аукціонів і прозорості, але він проти створення у цій царині «Тендерної палати № 2» — Державного агентства земельних ресурсів як єдиного організатора аукціонів.