До двох десятків зареєстрованих претендентів на посаду київського голови, про яких «УМ» повідомляла напередодні, вчора додалися ще 12 осіб. З найбільш упізнаваних імен — Микола Катеринчук (який, вочевидь, виправив помилки у поданих до ТВК документах) та кандидат від Партії регіонів, народний депутат України Василь Горбаль.

Позавчора найпопулярніша в Німеччині бульварна газета «Більд» повідомила, що екс–канцлер, 78–річний Гельмут Коль, невдовзі одружиться зі своєю давньою співробітницею, 43–річною Майке Ріхтер. Коль не робив таємниці з цього роману. Ще три роки тому колишній канцлер повідомив журналістам, що в його житті з’явилася нова жінка. А останнім часом моложава блондинка з короткою стрижкою супроводжувала Коля скрізь, де б він не з’являвся на публіці, повідомляє «Німецька хвиля».

Петро Мірошников — начальник метро — людина з гумором. Трохи сумним, та все ж... На шкурне запитання про те, чи зможу і я влізти у нутро підземного «хробака», аби дістатися на ньому з Виноградаря в пункт А, В чи С, він відповідає ствердно. Але уточнює: «З онуками». Виноградар, каже Мірошников, лінія другої черги, метро там будуватимуть у період з 2012–го по 2020 рік. Тож оскільки я навряд чи стану бабусею через десяток років, доведеться — аби пророцтво вклалося у виробничий план — брати на прокат чужих онуків.

Іншу тему — досить банальний антураж станцій, побудованих останнім часом, Мірошников коментує так: «Метрополітен — об’єктивне відображення тих історичних періодів, протягом яких він будувався. Була сталінська архітектура — це «Арсенальна», «Університет» — вони, до речі, знаходяться у переліку об’єктів, які становлять архітектурну цінність. А потім життя спростилось, швидкість збільшилася. Те, що ви зараз бачите, — легке і дешеве, таке, як наше життя». Що ж, дякую тобі, Боже, що живу не за часів сталінської архітектури, попри всю її архітектурну цінність. І на цій подяці, думаю, варто завершити ліричний відступ, бо все, що говорив Петро Мірошников у інтерв’ю «УМ», ми викладемо мовою цифр і дат — для більшої наочності.

«УМ» повідомляла про розшук небезпечного педофіла з Донецька, який заманював іграшками та цукерками до власного авто неповнолітніх дівчаток, вивозив у безлюдне місце, вколював медичний препарат, а потім, скориставшись безпорадністю жертви, ґвалтував. Міліція Донеччини збилася з ніг розшукуючи негідника й водночас виявила чимало інших педофілів. Натомість поблизу столиці, в курортному Ірпені міліція днями затримала «колегу» донецького збоченця. Для задоволення статевої пристрасті він діяв схожими методами, різниця — у деталях.

Нахабство й корисливі апетити окремих посадовців на місцях не знають межі. Це засвідчив нещодавній випадок в одному з комунальних підприємств Кіровограда, де співробітники обласного УБОЗу затримали «на гарячому» керівника КРЕП №7 Сергія Льовіна, який вимагав у підлеглої чималу суму в «баксах».

Засудженим, що відбувають покарання, їхні близькі часто намагаються передати за колючий дріт щось із переліку забороненого. Дивно, але найпоширенішими серед таких прихованих передачок від рідні є... наркотики! Принаймні на Прикарпатті, в Коломийській виправній установі №41, такі факти фіксують не рідко. Як розповів «УМ» начальник Івано–Франківського управління Держдепартаменту з питань виконання покарань Степан Підручний, його підлеглі найчастіше вилучають із передач ретельно замасковані канабіс, амфітамін та марихуану.

У реанімацію Теребовлянської районної лікарні, що на Тернопільщині, потрапила 11–класниця місцевої школи з численними ножовими пораненнями. У дівчини серйозно ушкоджено селезінку, нирку та грудну клітку. Старшокласниця потрапила в біду під час відвідин разом із приятельками звичайного міського бару. Туди ж зайшов спробувати щастя за ігровим автоматом 32–річний теребовлянин.

Захоплення мелодіями церковних дзвонів, як і чимало інших несподіваних інтересів, доля чомусь дарувала йому здебільшого після пережитих больових відчуттів. Пригадує, як у дев’ятирічному віці він лежав удома хворий і з нудьги взяв до рук журнал для радіолюбителів. А після обіду попросив старшого брата, коли той повернувся зі школи, купити чотири деталі. Так народився його перший детекторний приймач. У п’ятому класі він уже міг похвалитися власноруч складеним кишеньковим транзисторним радіоприймачем, що в шістдесяті роки минулого століття у середовищі підлітків було рівнозначно демонстрації нинішніх ультрасучасних мобільників. «А далі, — каже Роман Ткачук, — я вже не міг зупинитися — радіоконструювання стало справою всього життя. Хоча, закінчивши школу з золотою медаллю, хотів багато ким стати, зокрема й лікарем, як мій батько, та, зрештою, свідомо обрав фізмат».
Ідея створити фонотеку автентичних монастирських дзвонів, а згодом — й електронну дзвіницю, виникла в нього теж після «курсу» фізичних страждань, коли, переживши кілька міокардитів, виписався зі шпиталю: «Тоді треба було знову починати вірити в життя і зайнятися чимось особливим. Я пригадав історію зі дзвонами Теребовлянського монастиря, а потім почав їздити по святих місцях, записуючи мелодії у виконанні дзвонарів–віртуозів. І сам переконався, що вони сприяють швидшому одужанню».

Днями Україну з «інспекційним» візитом відвідали президент Європейської легкоатлетичної асоціації Ганс–Йорг Вірц та скарбничий ЄАА Карел Пильни. Керівники континентальної «королеви спорту» зустрілися з українськими колегами й першими особами профільного міністерства. Розглядали також і можливість проведення в Україні легкоатлетичного чемпіонату Європи. Поки що — не «великого», а в командному заліку. Зокрема, стало відомо, що Україна подала заявку на проведення таких змагань 2013 року. Забезпечити його буде нескладно — завдяки інфраструктурі, створеній під футбольне Євро–2012.