Наші люди ніби сплять якимось дивним сном: влада знущається над нами, а ми тільки обурюємося вдома. Ви ж можете об’єднатись і вийти на протест за свої права. Чи вас це все ще не дістало, чи ще потерпите?

Зрештою, йдеться сьогодні про виживання: чи зможемо ми, українці, нащадки славного козацького роду, розвіяти сумніви великого Тараса щодо функціонування й утвердження його слова, яке він сіяв, в Українській державі:

Гуде і стогне Всесвіт стоголосий,
Туман галактик огортає нас.

Електронними деклараціями державні посадовці продемонстрували всьому світу наявність в Україні «епідемії» корупції — чуми, центр-джерело якої — у законодавчому органі, тобто Верховній Раді.

«Візьми і зроби!..» — який правильний месидж і водночас малоефективний в українських реаліях, оскільки в масі нашого суспільства немає відповідних традицій — вони втрачені в радянські часи.

У цілому все було ОК, Христе.
Каменюччя те не Вам призначалось.

Згадаймо, браття, Україну,
Що вишилась на серцi в нас.

Шановна редакціє, такого страхіття у нас ще не було — у Тернополі вже третій цвинтар заповнений, українців стає все менше. Молодь від безвиході кидається до засобів забуття — наркотики, алкоголь — через безробіття, безнадію.

Президент цього року обмежився заходами в Мистецькому Арсеналі та офіційним молебнем, де охорона надійно убезпечувала його від контактів із людьми та непростих запитань. Більшість із тих, хто палко прикладав руку до серця на трибуні Майдану під час виконання Гімну у 2014-му, нині навіть не з’явилися