За даними Інституту проблем державного управління та місцевого самоврядування Національної академії державного управління при Президентові України, серед громадян, які виступають проти приєднання нашої держави до Північноатлантичного альянсу, найвагомішими є переконання, що вступ у НАТО значно погіршить відносини з Росією.

«Пан або пропав» — саме під таким національним девізом проходив для наших чоловіків суботній відбірковий матч чемпіонату Європи проти збірної Болгарії. Дві поразки, нехай і гостьові, у такому швидкоплинному турнірі не залишали команді Віталія Лебединцева іншого вибору, ніж обігрувати «братушок», причому з якомога більшою різницею очок. Поєдинок мав дати й відповідь на запитання, на що здатне те молодше покоління, що прийшло на зміну ветеранам. А тим часом навколо майданчика прогулювалися уособлення національної команди вчорашнього дня — Яйло, Лохманчук, Медведенко, Хряпа, Молчанов.

Матч у курортній Рієці на узбережжі Адріатичного моря для молодіжних збірних Хорватії та України вже нічого не вирішував — перед тим обидві команди програли болгарам. Можливо, через кілька років гравці «молодіжок» двох країн заявлять про себе на клубному рівні чи навіть у національних збірних, але на сьогодні реальність інша: перспективу потрапити на Олімпаду через молодіжний чемпіонат Європи 2007 року залишила для себе команда Болгарії. Секрет її успіху — зірка італійської серії А Божинов плюс уважніше ставлення до молоді, ніж в Україні та Хорватії. Наш головний «відділ кадрів» таки припустився помилки, коли забрав у «молодіжки» Артема Мілевського. Адже в «Динамо» він ще матиме час для звершень, а ось зі збірною свого віку вже не виграє нічого, відповідно, не потрапить на Олімпійські ігри...

Реванш узято! Найцікавішим матчем не лише нашої групи, а й усього дня, позавчора було протистояння фіналістів недавнього чемпіонату світу — збірних Франції та Італі — і команда Раймонда Доменека навіть без «відставника» Зідана довела, що на сьогодні саме вона є сильнішою за апеннінців. Господарі, серед яких переважали вихідці з Африки, чудово тримали м'яч, технічно комбінували, а на вістрі їхніх атак вдало діяли форварди Сідней Гову з «Ліона» і Тьєрі Анрі з «Арсеналу». Тож помста партнерам хулігана Матерацці за Зізу вийшла на славу.

Позавчора українські «гуллівери» зустрічалися з головним претендентом на перемогу у нашій відбірковій групі — збірною Польщі. Оновлена команда Віталія Лебединцева у місті Староград-Гданський поступилася господарям за всіма статтями і зазнала таким чином уже другої виїзної поразки.

Минулої суботи оновлена українська збірна явилася перед очі власної публіки у столичному Палаці спорту. Щоправда, глядачів зібралося не надто багато — тисячі півтори. Фанів навряд чи лякала ціна квитків — 5—10 гривень, швидше, причиною неявки був недостатній авторитет суперника — збірної Швеції.

Першої суботи вересня на полях Старого Світу розпочалися масові баталії відбіркового етапу нового чемпіонату Європи, фінал якої відбудеться у 2008 році на полях Австрії та Швейцарії. Українці спостерігали за стартом своїх основних конкурентів, бажаючи їм очкових втрат. Сюрприз не лише нашої групи, а й усього ігрового дня стався у Неаполі, де чемпіони світу італійці не змогли здолати литовців. Хоча для статистиків ця нічия не стала новиною. Вигравши світовий титул у 1982-му, італійці також провалили наступну відбіркову кампанію до Євро-84 й віддали путівку збірній Румунії під проводом Мірчі Луческу.

На жаль, перший випуск футбольної академії, яку створив Павло Яковенко, завершив свій «молодіжний» похід занадто рано. Спочатку футболісти молодіжної збірної України, якою зараз керує Олексій Михайличенко, поступилися болгарам у Києві — 0:3. А минулого уїк-енду остаточно втратили надію на перемогу в групі, коли болгари обіграли ще й хорватських ровесників.

Матч у Варні зі збірною Болгарії для команди Віталія Лебединцева мав стати лакмусовим папірцем у визначенні здібностей наших хлопців у бойових умовах. Поєдинок підтвердив, що оновлена збірна України не виглядає на голову вище за посередні, за європейськими мірками, колективи, але може битися з ними на рівних. У попередніх чотирьох зустрічах із «братушками» українці тричі перемагали, а позавчора трохи зіпсували собі статистику.

Український літературознавець і критик Дмитро Затонський — один із числа корифеїв у галузі зарубіжної літератури. Перу Дмитра Володимировича належать книги і про австрійську літературу, і про німецьку, і про проблеми модернізму, і про Франца Кафку, Стефана Цвейга, Томаса Манна, Германа Гессе... Словом, за свої 84 роки критик Затонський встиг написати чимало. Нині він завідує відділом світової літератури в Інституті літератури ім. Т. Шевченка НАН, є академіком НАН, а також лауреатом премії Гете й дійсним членом Європейської академії наук і мистецтв.
Упродовж багатьох років провідний германіст на теренах України і СНД Дмитро Затонський залишається вірним своєму найбільшому кумиру в літературі — Францу Кафці. Цього письменника широкий загал дуже шанує, але не завжди читає. Довгі речення, незрозумілі діалоги, заплутані сюжети... Далеко не всі дочитують твори «дивного австрійця» Франца Кафки до останнього рядка. А дарма, каже Дмитро Затонський.