Пограбування у Донецьку в грудні минулого року ювелірного салону «Золотий лев» відбувалося за класичною формулою: «Не числом, а вмінням». Нагадаємо, що тоді, після шостої вечора, коли вже стемніло, неподалік крамниці з золотом раптом сталося два відволікаючі вибухи (зловмисник спеціально підірвав розподільчі щити телефонних комунікацій). Скориставшись розгубленістю, нападник у масці увірвався до салону і двічі вистрелив у охоронця, поранивши того в груди та стегно.

У результаті успішної операції бійців спецпідрозділу СБУ «Альфа» зграя професійних убивць у регіоні поменшала принаймні на одну персону. За повідомленням керівника прес-центру управління СБУ в Запорізькій області Олени Бей, у затриманого кілера вилучено не лише велику суму грошей, а й фото замовленого бізнесмена, розпорядок робочого дня і графік традиційних переїздів потенційної жертви обласним центром.

Міжнародні правозахисники відзначають, що в Україні останнім часом з'явилися нові проблеми з порушення прав людини. Перш за все, почастішали напади расистського характеру. За словами голови Міжнародної амністії в Україні Наталії Дульнєвої, зараз із різних регіонів країни постійно надходять повідомлення про антисемітські і расистські напади. Так, расисти i вандали нападали на синагоги і центри єврейських громад в Івано-Франківську, Ізмаїлі, Житомирі і Києві, а стіни вірменської церкви у Львові були розписані антисемітськими й антивірменськими гаслами і малюнками. Крім того, минулого року столичні скінхеди напали на американського дипломата африканського походження. Втім правозахисники зазначають, що проблема расизму є не лише українською, а загальноєвропейською.

Цей дикий випадок поки що не знаходить пояснень. У селі Новомиколаївці Дніпропетровського району 21-річна місцева мешканка разом зі старшим за неї на десять років співмешканцем, раніше засудженим, викинули дворічну дитину з другого поверху свого будинку. А до цього вони нещасне маля довго і жорстоко били. Від отриманих травм маленький Данилко помер.

Про те, що кожна ініціатива здатна обернутися покаранням, мешканці Донецька — потенційні власники новеньких квартир — певна річ, добре знали й раніше. Однак те, що їх співпраця з ТОВ «Соціальна ініціатива: Москва—Донецьк» обернеться для них справжньою карою, їм не могло примаритися навіть у жахливому сні. Тому, бажаючи нарешті поліпшити свої житлові умови, 42 жителя обласного центру переказали на рахунок «Соціальної ініціативи» кошти для зведення житлового будинку на вулиці Бахметьєва в мікрорайоні «Текстильник». Забудовником виступила корпорація «Укрінвестбуд», і в березні 2006 року новосели мали б обживати новенькі квартири.

Чергові «гастролі» у Полтаві ще досить молоде подружжя з Миколаєва щоразу починало з пошуку помешкань на кілька діб, що їх пропонували аборигени через оголошення у місцевих газетах. Далі — справа шахрайської техніки. Тільки-но вселившись у нове «гніздечко», дружина колишнього таксиста Оксана вже на правах «хазяйки» пропонувала те ж таки помешкання іншим квартиронаймачам. Звісно, на триваліший термін i з неодмінною попередньою оплатою...

У грудні минулого року цей сюжет, зазнятий учнем Харківської гімназії №152 на уроці історії, обійшов усі українські телеканали і викликав великий резонанс у суспільстві. Восьмикласник зняв на камеру мобільного телефону момент, коли вчитель історії Володимир Лушницький вдарив рукою по голові його однокласника. Цей випадок обурив i освітян. Для перевірки фактів була створена комісія, яка встановила, що вчитель дійсно застосував фізичну силу до учня. Тому в березні 2006 року Лушницького було звільнено з роботи, а в численних публікаціях преси стверджувалося, в тому числі очевидцями і колишніми випускниками гімназії, що історик-комуніст ( Лушницький був ще й депутатом Харківської міськради від КПУ) неодноразово застосовував фізичну силу до учнів і раніше.

Донедавна 30-річного Олександра Стрельникова запоріжці знали як службовця держустанови з пристойною зарплатою, а згодом — місцевої філії одного з відомих банків. Вочевидь вистачало грошей не лише для утримання сім'ї та виховання доньки, позаяк молодик почав дедалі частіше спілкуватися з «однорукими бандитами». І швидко де-факто втратив контроль за своїми діями. Цілком вірогідно, що Олександр не став би «ігровим наркоманом» у цивілізованій Європі, де у більшості країн гральні автомати запрограмовані на десятихвилинний перепочинок. В Україні ж будь-який бізнес має «національні особливості». Ось Стрельников і «згорів». На суді він скаже, що тільки впродовж 2005 року залишив в ігрових автоматах 25 тисяч гривень, а назагал за патологічну пристрасть довелося сплатити триста з лишком тисяч!

НП сталася позавчора в холодногірському слідчому ізоляторі № 27. Напередодні травневих свят правоохоронці організували тут , як вони говорять, традиційний рейд і з'ясувалося, що утриманці закладу встигли обзавестися забороненим для виправної системи «господарством». За результатами перевірки, адміністрація прийняла рішення посилити режим утримання арештантів, що й викликало бурхливу хвилю протесту.

Тепер житель Горбового Новгород-Сіверського району Микола Шевкун жартує: «На Кавказі крадуть наречених, а у нас у селі — женихів». Але ще сім місяців тому йому було не до жартів. Адже Миколу Михайловича викрали в повному розумінні цього слова. А організувала це викрадення жінка, яка, можливо, має гіпнотичні здібності.
Ця унікальна кримінальна справа дещо схожа на кінофільм «Кавказька полонянка», але навпаки. Не комедія, а трилер. Де замість студентки, комсомолки і просто красуні Ніни підстаркуватий сільський дядько Микола, замість товариша Саахова — «хазяйка», хвора немолода жінка, а замість веселих краєвидів сонячного Кавказу — багнюка і холод пізньої осені на українському Поліссі. І ще невеликий наліт таємничості, а можливо, навіть і містики. Не виключено, що героїня цієї публікації має на чоловіків незбагненний вплив. Ті, хто під нього потрапив, до цього часу так і не змогли пояснити, чому вони корилися «хазяйці».