Найбільшою позафутбольною сенсацією Росії минулих вихідних стала відставка лідера найстарішої опозиційної сили країни — партії «Яблуко». Незмінний лідер цієї партії опозиційних інтелектуалів Григорій Явлінський заявив на XV партз’їзді, який відбувся минулих вихідних у Підмосков’ї, що не має наміру виносити свою кандидатуру на голову «Яблука». Співзасновник утвореної 1993 року політичної сили, яка навіть назву запозичила від початкових літер його прізвища, Явлінський заявив: «Я мрію про те, щоб партія могла існувати без мене. В цьому значною мірою полягає сенс мого життя». Він наполягав, що партія дозріла до зміни керівництва та внутрішніх реформ.

«Феррарі» зміцнює свої позиції в Кубку конструкторів: на «Гран–прі Франції» у Маньї–Курі італійська «стайня» оформила дубль і відтак випереджає найближчих переслідувачів із «БМВ–Заубера» та «Макларена–Мерседеса» вже, відповідно, на 19 і 33 очки.

У своїх повсякденних клопотах ми рідко звертаємо увагу на людей, які відрізняються від більшості з нас своїми нестандартними поглядами чи діями. А якщо й повернемо голову в їхній бік, то потім, частіше за все, роздратовано пробуркотимо: «Бувають же такі!» Суспільство дуже рідко визнає геніїв за життя. Значно простіше віддати їм шану після смерті, будуючи пам’ятники й зводячи в ранг «великих українців». Мабуть, так собі легше, бо дуже важко визнати велич людини, яка живе поруч. Генії не стають першими особами міністерств і відомств — на ці посади чомусь вибиваються посередні люди, яким і доручають керувати нашим життям...

На копальні, де 8 червня прогримів потужний підземний вибух, досі шукають дванадцятьох людей, доля яких все ще вважається невідомою. Пошуки ускладнюються затопленням найглибших підземних горизонтів, де, за версією фахівців, опинилися потерпілі. «Воду, що на горизонті 1000 метрів, відкачають приблизно до 4—5 липня, — спрогонозував напередодні керівник Мінвуглепрому Віктор Полтавець. — Всі зусилля тепер спрямовані на те, аби дістати кліть. У якому вона стані, ми не знаємо...». Саме у кліті, є припущення, перебували дев’ятеро гірників, які піднімалися на–гора, а після вибуху опинилися в найглибшому місці ствола шахти. Ще трьох, схоже, «накрив» викид вугілля та породи, а доступу до тієї зони немає через те ж затоплення аварійного горизонту.

Протягом останніх десяти днів — з 13 до 23 червня — Одеса була байкерською столицею України. Паради сотень екіпажів мотоциклістів із багатьох країн Європи, намети на північній околиці міста і величезна сцена на стадіоні заводу «Одесакабель», де відбуваються концерти — вражаючий мотофестиваль «Гоблін­шоу» захопив як учасників свята, так і одеситів.

У той час як Генсекретар Ради ЄС Хав’єр Солана вітає український уряд із ефективною роботою з подолання інфляції, в Україні б’ють на сполох. Принаймні у секретаріаті Президента України. Віктора Ющенка не влаштовує нинішній стан речей — на Грушевського з Банкової один за одним ідуть листи з вимогою переглянути держбюджет. Інфляція ж–бо в Україні б’є усі рекорди: нині її рівень уже вдвічі більший за найгірший показник кількох попередніх років. І це гостро відчувають на собі українці. Експерти кажуть: щомісяця український пенсіонер недоотримує 60 гривень, а тому негайно слід вносити зміни до державного бюджету і, насамперед, переглядати прожитковий мінімум. Однак не тільки зволіканням зі змінами до основного фінансового закону держави не задоволений Президент України: за 4 місяці 2008 року урядом не розпочато виконання 203 бюджетних програм (а це чверть від запланованого). Уряд же просить: «Спокійно, без емоцій! Усе під контролем».

Еріх Марія Ремарк назавжди увійшов в Історію літератури як письменник, що блискуче писав про війну. Уже перший його роман «На західному фронті без змін» став одним із найкращих творів про війну. Тоді, y сорокових роках, казали, що частіше за «Фронт...» видавали хіба що Біблію. Aле ми, підлітки, зачитувалися його книгами не стільки через війну, a тому, що там ішлося про справжню чоловічу дружбу, палке кохання, відданість і самопожертву. Найбільше подобалися «Три товариші». Коли мені було 16, цей роман прочитала половина класу. Я досі памятаю героїв поіменно.