Вибори у США відбудуться наступного вівторка, але кандидат від Демократичної партії Барак Обама позавчора виголосив звернення до нації в такому стилі, ніби він уже обраний новим, сорок четвертим президентом Сполучених Штатів. Ця промова була гучним фінальним акордом його боротьби за Білий дім проти кандидата Республіканської партії Джона Маккейна. Обаму часто порівнюють з іншим президентом–демократом — Джоном Кеннеді. На початку 60–х років минулого століття католик Кеннеді подолав перший американський бар’єр, адже до нього президентами обирали протестантів. Барак Хусейн Обама може взяти вищу планку — стати першим в історії США чорношкірим президентом. І першим напівмусульманином у Білому домі, хоча кандидат у президенти називає себе католиком.

«Я собі поставив запитання. Чи зробив би я так, як Джемс Мейс? Американець, з індіанською кров’ю по татові, випускник Гарварду. Він активно підключається до вивчення Голодомору, видає про це чотири томи, настільки входить у тему, що переїжджає жити в Київ. Чи зміг би я так перейнятися проблемами індіанського племені, щоб покинути родину і переїхати в Америку? Не зміг би. Це і стало поштовхом для роботи над документальним фільмом про Джеймса Мейса», — пояснює свій вибір теми режисер Юрій Терещенко.

У 1993 році на зміну карному розшуку боротися з наркомафією прийшов Департамент боротьби з незаконним обігом наркотиків (БНОН). З того часу наркозалежних в Україні не поменшало. Більше того, якщо згадати звинувачення міліції на адресу секретаря міськради Харкова Геннадія Кернеса, то можна дійти висновку, що дурман–зілля стає популярним і серед так званої політичної еліти. Начальник БНОН Микола Андреєв пропрацював у «системі» понад 34 роки і є одним із тих у міністерстві, хто першим заявив: споживачів наркотиків не можна карати — їх потрібно лікувати, а за ґратами мають сидіти постачальники.

На початку цього місяця в Бразилії відбувалися вибори до місцевих рад. Виборча кампанія в цій країні пов’язана з ризиком для життя кандидатів: непорозуміння з мафією та зведення особистих рахунків у боротьбі за владу спричинили смерті вісьмох кандидатів у депутати. Ситуація була настільки небезпечною, що президент Луїс да Сильва віддав наказ армійським підрозділам зайняти близько 24 фавел (райони нетрів) у Ріо–де–Жанейро та перебувати там аж до закінчення підрахунку голосів.

Але якщо дивитися на ці події з міста Курітіба, столиці штату Парана, то можна подумати, що напруга — то десь далеко, в іншій державі. У штаті, де мешкає багато українців (80 відсотків 400–тисячної української діаспори Бразилії), зовсім інші стандарти політичної боротьби. Голоси українців у Парані зазвичай «купувалися» місцевими олігархами за мішок добрива, невелику позику в банку чи обіцянку купити майбутній урожай. Так було впродовж тривалого часу, але є люди, які прагнуть змінити цей «статус–кво», а головне — зупинити асиміляцію українців. Один із таких активістів — Гуто Пашко. Він балотувався до міськради Курітіби, не пройшов, проте не втратив бажання брати участь у політиці.
32–річний Пашко — цікавий співрозмовник ще й тому, що є кінорежисером–документалістом, тож має особливий кут зору на українське життя в Бразилії.
Мабуть, про українську діаспору в цій країні ми знаємо найменше. Заповнимо цей пробіл розмовою з Гуто.

Складно вийти з економічної кризи, коли політична криза тільки поглиблюється. Учора парламентарії так і не змогли ухвалити в другому читанні такий необхідний Україні антикризовий закон: сперечалися про поправки, сварилися через те, чи має бути включена до нього норма про фінансування дострокових виборів, зрештою, просто не встигли ухвалити рішення профільних комітетів... «Ми тут підрахували, що кожна година кризи робить усіх нас біднішими на 5 відсотків», — обурювалися БЮТівці. Судячи з усього, з такими працівниками, які сидять у нашому парламенті, всі ми з вами вже давно — банкрути. Здається, тим більше б варто їх якомога швидше поміняти. Однак дострокові вибори поки з кожним днем відсуваються.

— Ніяких дострокових виборів не буде. Вони не на часі, бо в Україні сьогодні настільки серйозні економічні проблеми, що треба розв’язувати їх, негайно! І мої колеги це теж добре розуміють. Якщо більшість народних депутатів бачить, що вибори державі зараз тільки зашкодять, і не хоче голосувати за фінансування цих виборів, то не буде й виборчої кампанії. Недарма ж учора парламент «провалив» законопроект про виділення коштів на вибори.

Біатлон в Україні — провідний зимовий вид спорту. Із п’яти наших медалей, здобутих на «білих» Олімпіадах за часи незалежності, три — на рахунку «стріляючих лижників». Між іншим, тиждень тому Національна федерація біатлону відсвяткувала свій 45–річний ювілей. За ці роки представники України здобули 22 нагороди чемпіонатів світу і 74 відзнаки етапів Кубка світу.
Однією з тих, хто заробляв славу українському біатлону, є Надія Бєлова. Вона першою з наших стала чемпіонкою світу — в 1986 році, а на початку 1993–го на її честь вперше на етапах Кубка світу піднявся прапор незалежної України. За три роки спортсменка завершила кар’єру і взялася за нелегку тренерську працю. Найкращою її ученицею є сумчанка Оксана Яковлєва.
Зараз Бєлова разом із чоловіком Романом Бондаруком працює зі збірною Польщі. Але це не завадило Надії потрапити до «Золотої десятки» українського біатлону. На урочистій церемонії з уславленою атлеткою поговорив кореспондент «УМ».

13 майнових питань і 24 земельних мала розглянути вчора сесія Київради. І це ще не весь її порядок денний, опрацювання якого інколи затягується до глибокого вечора. До обіду ж столичні депутати промарудились із тарифами на житлово–комунальні послуги. З доповіддю, яка обґрунтовувала необхідність підняття цін на «продукцію» комунального сектору, виступив депутат від «Громадянського активу Києва» та за сумісництвом голова правління ЗАТ «Київенергохолдинг» Юрій Бондар.

Чи зможе якась із команд жіночої суперліги нарешті відібрати чемпіонство в черкаського «Круга»? Потіснити шестиразових чемпіонок з трону в нинішньому сезоні — мрія одразу кількох конкурентів, і деякі з них уже з перших матчів почали втілювати амбітні плани в життя.