З’їздити взимку в Карпати й покататися для свого задоволення на лижах полюбляють чимало наших співвітчизників. А от знайти гірськолижників, які могли б захищати честь держави на високому міжнародному рівні, дуже складно. І гори в нас не такі високі, й траси на них не відповідають належним вимогам, та й місць, де можна професійно навчатися гірськолижному спорту, бракує. Попри це, українці регулярно виступають на міжнародній арені. І хоча рівень майстерності не дозволяє пробиватися на етапи елітного Кубка світу, вони беруть участь у менш престижних змаганнях, а на чемпіонати світу й Олімпійські ігри потрапляють за національною квотою. Донедавна наші спортсмени надавали перевагу технічним дисциплінам і лише тепер почали пробувати сили у швидкісних.

— Оксано, коли «Вістям тижня з Оксаною Соколовою» на ICTV виповнилося два роки, ви казали, що у репортерів програми виросли «ікла» і виробився професійний «нюх», які допомагають робити якісніший телевізійний продукт. На третій рік ви почали запрошувати в студію високопоставлених гостей. Що нового буде далі?

— Останнім часом ми зробили прорив. Доля глядацької аудиторії нашого аналітичного тижневика склала 10–11 відсотків. Ми наздогнали «ТСН–підсумки» каналу «1+1», який має вдвічі більше покриття. Народ втомився від політики. Як сказав Литвин, таке враження, що політики працюють лише по понеділках і п’ятницях, коли є ток–шоу. Мені б хотілося, щоб із цим «дурдомом» — ток–шоу — нас не асоціювали.

Про доктора Хауса вперше я почула майже рік тому від свого знайомого. Він саме ходив з розбитою колінною чашечкою на процедури до травматолога. Тож кіно про лікаря (та ще й кульгавого) було саме у тему. До того ж навів на новий серіал син, який скачав його з інтернету. А втрачати нагоду зближення з підлітком хоча б через телеекран батько точно не хотів.

Мабуть, це така статистична закономірність, але в наших широтах «не нашу» екзотику найчастіше можна зустріти у звичайнісіньких панельних будинках. Тих, що фігурують у народному фольклорі під загальною назвою «хрущоби». Може, це така форма протесту — принаймні деяких їхніх мешканців — проти вітчизняної форми урбанізації?

Комунальне підприємство «Водоекотехпром», що діє в обласному центрі Прикарпаття, отримало від Світового банку 7 мільйонів 170 тисяч доларів кредиту в рамках проекту «Розвиток міської інфраструктури». Основна частина цих коштів, повідомив «УМ» заступник директора підприємства Микола Калайда, буде спрямована на спорудження біоустановки з переробки намулу, що в загрозливих об’ємах концентрується на заміських очисних спорудах. За нині діючою архаїчною технологією каналізаційні відходи «розкладаються» на напіврідку субстанцію, що осідає в бетонованих резервуарах площею з футбольне поле, та чисту воду, яка повертається в річки. Якщо, не дай Боже, намул «переповзе» через краї резервуарів, може статися екологічна катастрофа.

Співробітники податкової міліції Полтавщини «засвітили» ніде не зареєстрований «сирзавод», який тривалий час діяв в одному з сіл Чутівського району. Спеціалізувався він на виготовленні справжнього делікатесу — копченого ниткового сиру. Тож проблем зі збутом у підприємливої дами, котра організувала згадане «тіньове» виробництво, не було: смакоту постачали в торгові «точки» не лише Полтавської, а й кількох сусідніх областей. При цьому, звісно, не вказували, в яких умовах її продукували...