Задіяти принаймні одну лінію метрополітену, збільшити на сто кілометрів автобусні маршрути, на тридцять — мережу тролейбусних ліній... Мінімізація транспортної проблеми Запоріжжя передбачена Генеральним планом розвитку міста до 2025 року. Мерія врахувала ту обставину, що попередній Генплан затверджували ще у 80-х роках, і торік ініціювала конкретизацію перспективи обласного центру. Замовлення довірили колективу Українського державного НДІ проектування «Діпромісто» (Київ). Окрім Генплану, київські фахівці розробили також «Концепцію перспективного розвитку Запоріжжя», повідомила прес-служба Запорізького міськвиконкому.

Україна прямує до Європи. І це, здається, вже ніхто не ризикне заперечити. Отже, i з вимогами Європейського Союзу хочеш не хочеш нам рахуватися доводиться. І коли вже там ратифікували Картахенський протокол, то й від України, природно, очікують створення законодавчої основи для біологічної безпеки. Йдеться тут про речі конкретні. Адже цей протокол є першим міжнародним документом, який регулює відносини між країнами у сфері поводження з генетично модифікованими (ГМ) організмами. З метою допомоги окремим країнам, відібраним Глобальною Екологічною Фундацією, спільно з Організацією Об'єднаних Націй було схвалено проект «Розробка національних рамкових структур з біобезпеки». Офіційно він почав діяти з червня 2001 року, а вже на сьогодні у ньому беруть участь 120 країн світу.

Надія Красильнікова — мініатюрна, надзвичайно артистична і страшенно радикальна жінка. «Коктейль Молотова»: Юлія Тимошенко і Степан Бандера в одному флаконі. За фахом — оперна співачка, єдина комі, яка має колоратурне сопрано, лідер опозиційної партії «Дорьям асьнимос» («Захистимо себе!») — за громадянським покликанням.

Отже, з новим роком усіх нас! З новими сподіваннями та новою твариною, яка представлятиме цей рік. Щоправда, мавпа («обличчя» року 2004-го) за жодною міфологією не потрактована як втілення вроди чи розуму, чи будь-якої іншої позитивної риси. Навіть у казках мавп не люблять, тому що вони «постійно збираються завести свої закони та звичаї, але так ніколи і не заведуть, бо пам’ять у них коротка, не довше учорашнього дня», — це за версією Кіплінга, знавця джунглів і тамтешнього життя. А які закони вдасться «завести» Україні під патронатом мавпи – зеленої дерев’яної мавпи зі східного гороскопа, яким ми так ревно захоплюємось? Хоча зараз йтиметься не про законотворчість у вузькому розумінні цього слова, радше, про закони буття. Рік щойно почався, і по перших його днях, по перших подіях ще рано судити про те, чим він зрештою наповниться та завершиться. Проте ці події варто принаймні відзначити, підсумовуючи першу декаду нового року.

Душа кожного історичного міста живе не лишень у його матеріальних пам'ятках. Не меншою мірою вона живе в назвах — тих, що пережили століття пройшли випробування часом далеко не всі витвори адміністративного назвотворення. Скажімо, прорізана на початку 1840-х крізь давні київські вали вулиця офіційно пробула Прорізною якихось кілька років. Потому її називали і Мартинівською (на честь домовласника), і Золотохрещатицькою (бо простяглася вона від Хрещатика й до Золотих Воріт). 1869 року вулицю було перейменовано на честь царського губернатора Васильчикова, а 1919 року — на честь діяча більшовицького перевороту Свєрдлова. Але всі ці роки для киян (принаймні для тих киян, які відчували свою закоріненість у давню міську традицію) вона залишалася Прорізною. І вулиця знову стала Прорізною наприкінці 1980-х, відроджуючи історичну пам'ять про давно вже зрівнені із землею вали міста Ярослава.

Через тиждень увесь світ святкуватиме Новий рік, який, за східним календарем, пройде під знаком Зеленої мавпи. Звісно, відзначатимуть його й українські політики. От тільки зустрічатимуть вони не позеленілого макака, а наступника на троні Леоніда Кучми. Адже, попри те, що вибори нового глави держави відбудуться аж наприкінці жовтня, за політичним календарем України, 2004-й — рік великих президентських перегонів. І саме цього Нового року найбажанішим подарунком під ялиночку для кожного бодай трохи значущого діяча нашого політикуму був би свій, власний засіб мас-медіа — теле- або радіоканал чи газета. Адже якщо сам діяч у президенти й не балотується, то з допомогою «слухняних» ЗМІ може дуже допомогти «своєму» кандидатові (як в обмін на «дружбу» в майбутньому, так і за вельми немаленькі гроші) набрати відповідну кількість голосів. От тільки увесь «серйозний» телепростір уже розподілений до останнього шматочка між магнатами найвищого ешелону, державне радіо з ранку до ночі рекламує інтернет-газету «Тиждень» (з «адресою» temnik.com.ua), а різні «FM-ки» навряд чи можна вважати справді дієвим засобом агітації. Інша річ — газети. Їх багато, їх можна розорити одним судовим позовом, щоб купити за безцінь або й просто знищити — якщо купити не вдається, а ЗМІ працює на відверто «неугодного» кандидата.

Життя київським водіям полегшить Подільсько-Воскресенська переправа з лівого берега на правий. Зараз перебратися в цьому районі дуже важко, а Московський міст уже буквально «тріщить» по швах. За останнє десятиріччя транспортний потік на ньому так «потовщав», що не втискається в жодні бордюри... По новому переходу також планують пустити метро на Троєщину, що суттєво полегшить життя тамтешнім мешканцям. Міст складатиметься з двох поверхiв: нагорі в шість смуг їздитимуть машини, а прямо під ними протягнуть метрополітен.
На думку фахівців, підготовка до будівництва моста займе півтора року, а от спорудження самого об'єкта може розтягнутися років на шість і відчутно вдарити по кишені київської влади — орієнтовна вартість будівництва — 300-400 мільйонів доларів. Грішми Києву допомагатиме Анкара (Туреччина), за це новий міст вже охрестили «Турецьким».

У столичному Будинку кіно відбулася доволі цікава акція — «відлуння» фестивалю архівних фільмів «Белые Столбы» («УМ» подавала анонс). Iдеться про фестиваль, який щороку проводить всесвітньо відомий архів, Держфільмофонд Росії (раніше — СРСР). Жанр цей нині доволі поширений, у світі є кілька помітних фестивалів такого штибу. Та й у структурі більшості кінофорумів чи не обов'язковою компонентою є ретроспективи старих стрічок. І, додамо, часто вони викликають у глядачів більший інтерес, аніж нові, суперові (так було, скажімо, на недавній київській «Молодості», де невелика ретроспектива прадідуся кіно Жоржа Мельєса запам'яталася найбільше).

«Україна молода» упродовж останніх років інформувала читачів про життя і нові «витівки» всесвітньо відомого мадрівника, підкорювача обох полюсів нашої планети і майже всіх вершин світу (Евересту, Ельбрусу та ін.) Федора Конюхова. З нагоди 50-річчя нашого земляка обласний голова Євген Карташов (нині — запорізький мер) подарував йому... обіцянку облаштувати у селі Чкалове Приазовського району, де народився Федір Конюхов, музей, а також добитися, аби його ім'я було занесено до Книги рекордів Гіннесса.

Наступний рік пройде під знаком посилення неоколоніальної політики Росії, і найбільш ласою мішенню російських інтересів на пострадянському просторі є Україна. Кремль активно впроваджуватиме в нашій державі свої інтереси — через прямий політичний вплив, через бізнес-структури, через контроль за зміною української владної еліти.