Журналіст не міняє професію?
Загальний тренд оновлення політичної еліти, здавалося, стане підставою для балотування в парламент нової хвилі практикуючих журналістів. Ще місяць–два тому в професійних колах говорили про те, що до Верховної Ради по мажоритарних округах планують іти телевізійники Вахтанг Кіпіані, Наталка Соколенко, зірки інтернет–сайтів Єгор Соболєв, Тетяна Чорновіл, кілька медійників із регіональних видань. Але чим ближче офіційний старт виборчої кампанії — тим чіткіше усвідомлення, що звичайному журналістові пробити цю стіну і здобути мандат народного депутата нереально. Принаймні на виборах–2012.
Опитані колеги визнають: передвиборча кампанія — річ дуже дорога. На мінімальні витрати — штаб, бензин, листівки, газети тощо — потрібно щонайменше 50, а то й 100 тисяч доларів, залежно від рівня відомості в конкретному окрузі. Кандидати–бізнесмени натомість готові вкладати у ці ж округи від мільйона до п’яти у. о., щоб пройти до парламенту. Тож число працівників ЗМІ, які балотуються, скоротилося ледь не до одного–двох. Таки є люди, які вірять у свій шанс отримати мандат майже безплатно — за рахунок свого «правдорубства» та відомості серед читачів.