Наступного тижня до Києва приїздить віце–президент США Джозеф Байден. Про те, наскільки важливим є цей візит у контексті україно–американських відносин, про роботу міністерства без голови, чи зміняться стосунки України з міжнародною спільнотою після президентських виборів–2010 та як довго ми залишатимемося для Заходу «людьми третього сорту», «Україна молода» розмовляла із заступником міністра закордонних справ Костянтином Єлісєєвим.
Він носить негласний титул лідера українських панків, який остаточно закріпився за музикантом після відходу спочатку від популярного «ВВ», потім від «Борщу» і зі створенням останньої групи @Traktor (читай «Атрактор»). Проекту вже майже рік, і Піпа запевняє, що це саме те, що він хотів робити. Після таких слів до людини інтуїтивно виникає повага. Це почуття росте, коли ветеран сцени приходить на інтерв’ю у кедах, коротких штанях і футболці з маленькою дірочкою, ефектно прочищає носа в білосніжну хустинку, готуючись до фотосесії і не змигнувши оком зізнається, що йому 43 роки, але лаври почесного «вевешника» і нормальне «бабло» на додачу — це не для нього. Отже, сидимо ми в парку Шевченка...
В уяві пересічного українського громадянина вітрильний спорт більше асоціюється із забаганками багатіїв, аніж із поважним олімпійським видом. Хоча за роки незалежності наші яхтсмени привозили медалі з трьох олімпіад — крім останньої в Пекіні. Серед прізвищ медалістів є й зіркова пара Леончук—Лука — не просто яхтсмени, а обличчя нашого сучасного вітрильництва на міжнародній арені. Після Ігор–2008, коли хлопці не потрапили навіть до фінальної десятки, цей спортивний дует зник із поля зору вболівальників. Тож кореспондент «УМ» зустрівся з Георгієм Леончуком і розпитав, чим він зараз живе.
Будь–які спроби замаху на пільги українці зазвичай сприймають «у штики». Тому навряд чи кому сподобається «пільгова» ініціатива Міністерства праці на мотив київського мера Леоніда Черновецького (ідея забрати в багатих і віддати бідним першою прийшла у його світлу голову). Основна думка майбутньої реформи: допомога має бути адресною, і лише тому, хто її дійсно потребує. Бо наше законодавство гарантує підтримку як справді малозабезпеченим, так і дуже забезпеченим (класичний приклад — безкоштовний проїзд у громадському транспорті для народних депутатів). Деякі з країн пострадянського табору вже пішли таким шляхом: передивилися свої пільги і надають їх лише дуже нужденним. Україні також потрібно змінювати ставлення населення до соціальної допомоги. І економічна криза, вважають фахівці, є найсприятливішим для цього часом. Що це означатиме на практиці, «УМ» дізнавалася на семінарі «Система соціальної допомоги в Україні та шляхи її удосконалення», що пройшов у Києві.
Україна з останніх сил готується до Євро–2012: активно будують стадіони, аеропорти та готелі. Однак, що побачать європейці, проїжджаючи територією України, мало хто задумується. А вони матимуть змогу насолодитись чудовою природою, охайними затишними будиночками і… горами сміття, яке валяється не тільки на узбіччі більшості українських доріг, у лісах і скверах, а й навіть на вулицях столиці. Бички, етикетки та пластикові пляшки, на жаль, стали невід’ємним атрибутом будь–якого населеного пункту. Щоб прибрати цю «красу» з вулиць, треба зовсім небагато: врахувавши досвід наших сусідів, прийняти необхідну нормативно–правову базу і створити ефективну систему поводження з відходами.
У нашій школі вчаться діти, які потребують корекції вад розумового розвитку. Крім старої будівлі з колишнього графського маєтку, до навчально–побутового комплексу входять приміщення, збудовані в 70–х роках минулого століття, а також чимала земельна ділянка. Свого часу сюди підвели газ, воду, облаштували систему каналізації. А мальовниче місце на березі річки Псел, без сумніву, сприяє оздоровленню дітей зі специфічними недугами. Здавалося б, тільки працюй...
Прочитала в «Україні молодій» про нав’язування Україні з ініціативи Медведчука й відповідно до рішення окружного Адміністративного суду м. Києва референдуму з питань вступу України до НАТО і ЄЕП.
Я слухаю радіо і диву даюся. Чого це Юрій Мельник у Петербурзі вже домовляється про якийсь зерновий союз із Росією та Казахстаном. Для чого? Це, мабуть, Юля вкотре підігрує Росії, як і з газом. Вона пишається тим, що торік було зібрано в нас великий урожай. Але ж 50 відсотків зерна фуражного, а ще, чесно кажучи, генетично модифікованого. Ось і цього року пшеницю підживлювали стимуляторами росту. Те ж саме роблять і в Росії.
