Проголошення Акту Незалежності 24 серпня 1991 року громадський діяч Михайло Бунь, свого часу ув'язнений за зв'язки з УПА, сприйняв не як «несподіванку», а як закономірність. Адже мільйони його попередників, сучасників і послідовників віддали за свободу і державність свого народу свої кращі роки, а то й життя. Пан Михайло за свої понівечені в «соцтаборі» роки не шкодує, і в нинішній політичній ситуації радить не розчаровуватися, а довершити справу звільнення. Тиждень тому, 22 серпня, Михайлові Буню виповнилося 75 років. Наша з ним розмова — про його власну дорогу до свободи як частину шляху нації.

Років двадцять тому Радянський Союз посідав третє місце в клубному рейтингу УЄФА, що дозволяло виставляти більшу за конкурентів кількість команд у європейські турніри. З тих пір багато води збігло, і більш-менш гідно «на Європі» виступають лише російські й українські клуби.

Мірча Луческу ще раз довів свою далекоглядність. Дехто не зрозумів хід румунського тренера, коли він «завантажив» свою команду додатковою товариською грою із «Фенербахче» вже через день після матчу в чемпіонаті України. Користь від стамбульського вояжу стала зрозумілою напередодні повторного поєдинку з «Пюніком». Наставник «Шахтаря» вирішив у рідних стінах виставити майже той «десант», який зробив висадку на берегах Босфору. Експериментальним цей склад можна назвати лише умовно, адже Єзерському, Дуляю, Левандовському, Рацу та Гюбшману не бракує досвіду міжнародних ігор. Шанс показати свій потенціал одержали українські «другі номери» — Ткаченко, Прийомов, Фомін — та бразилець Луїс Адріано. Третім форвардом вийшов на поле Брандао, який із появою у складі гірників Лукареллі (а італійця позавчора не було навіть у заявці) почав виходити на поле зі значно більшим «блиском у очах». Не дивно, що саме бразильському нападаючому вдалося заспокоїти вболівальників на трибунах РСК «Олімпійський», зрівнявши рахунок.

«Невидима» продукція вітчизняних електростанцій — товар, який охоче купують за кордоном. Продавати її зарубіжним споживачам — діяльність перспективна та економічно вигідна. Втім дуже багато залежить від ціни, правильніше від принципів, за якими ціна формується. На жаль, сьогодні на частку аукціонних договорів, тобто найсправедливішого принципу визначення вартості, припадає не більш як двадцять відсотків усього обсягу експорту електроенергії.

Учора вдень увага всієї футбольної Європи була прикута до швейцарського Ньона, де розташована штаб-квартира УЄФА. Опівдні за місцевим часом тут розпочалася процедура жеребкування третього відбіркового раунду Ліги чемпіонів. До українських команд фортуна виявилася прихильною.

На другій стадії відбору в Суперлігу єврокубковий сезон почали в тому числі й клуби, які мають чіткі плани щодо потрапляння до групового турніру. Тож боротьба між суперниками стала більш рівною й запеклою (зафіксовано два вилучення), і лише у двох з семи матчів вівторка перевага однієї з команд склала більше одного м'яча.

З 1 січня 2008 року «прикордонний кисень» для громадян України буде перекрито, адже наші найближчі європейські сусіди долучаються до Шенгенської угоди. Прихильні досі до українців дипломатичні служби «стратегічних партнерів» України змушені будуть пристосовуватися до жорстких умов Шенгену. До Європи «без кордонів» долучаться Польща, Словаччина, Чехія та Румунія, Угорщина, загалом десять «новоспечених» членів ЄС, які у 2004 році ратифікували Шенгенську угоду, але досі не приступали до виконання всього громаддя її постулатів.

Цьогорічна посуха в Україні, яка завдала серйозного удару по аграрному сектору та значною мірою паралізувала експорт зернових, вимагає нестандартних заходів. Адже гарантувати, що подібна ситуація не повториться наступного року, не може ніхто: прагнучи захистити внутрішній ринок, держава «здає» експортні ніші. Як наслідок, ми втрачаємо не тільки реноме «житниці Європи», а й значні валютні надходження. Сусідня Росія запропонувала нам разом із Казахстаном скоординувати зусилля і створити організацію на кшталт ОПЕК — країн, що видобувають нафту. Спільні зусилля допомагають «опеківцям» тримати ціни на ринку. Організація за участю «України—Росії—Казахстану», за задумкою, могла би регулювати досить великий сектор ринку зерна.

19 липня — річниця загадкової смерті президента Карпатської України Августина Волошина, чи не найбільш успішного з усіх українських націонал-патріотів ХХ століття. На сьогодні він, ледь не єдиний iз державотворців минулого столiття, удостоєний звання Героя України (посмертно). Ще за його життя хтось із журналістів провів паралель між монсиньйором Волошиним і ренесансними священиками-дипломатами.
Насправді у життєписі отця Августина не було ані ідей маккіавелізму, ані запаморочливих пригод, ані надто складних інтриг. Це український християнський політик, який узгоджував кожний свій крок із власною вірою. Він вважав себе перш за все педагогом, але просвітництво змусило його стати видавцем і редактором, потім — активним громадським діячем, відтак — політиком і врешті-решт — державним дiячем. Він не робив свідомої політичної кар'єри, але волею долі був висунутий на лідера закарпатських українців, що довгі віки були відірвані від основного масиву української нації.