Досвід спілкування мера Києва Леоніда Черновецького з вищими за рангом посадовцями (зокрема, Президентом України, який уже скасовував своїми указами підвищення квартирних тарифів) доводить, що на думку «згори» столичному голові в принципі начхати. Проте спробу приборкати космічні ціни вчора здійснив також і Кабінет Міністрів: на порядку денному уряду було питання нових платіжок, які кияни справно отримують після 1 липня — з розцінками на послуги ЖКГ, вдвічі більшими за попередні.

Не тільки для стрітівчан та жителів навколишніх сіл кобзарський фестиваль став знаковою подією літа — за місяць до його початку у Стрітівку, що за 70 кілометрів від Києва, телефонували з усіх куточків України і навіть з–за кордону. «Чи правда, що у вас там готується свято кобзарського духу?» — цікавилися у директора Стрітівської вищої педагогічної школи кобзарського мистецтва Галини Іванової. «Так, приїжджайте!» — запрошувала Галина Михайлівна кожного, хоча сама не була до кінця певна, чи відбудеться дійство, до якого вона зі своїми підопічними готувалася понад рік. Фінансова криза, спонсори, які не поспішають підтримувати мистецтво, надто — кобзарське... Але директор школи разом з однодумцями вірила: якщо двадцять років тому, організовуючи цю школу, їм вдалося здолати й радянські ідеологічні та чиновницькі мури, то й фестиваль на честь ювілею закладу відбудеться.

Тоді як 16 липня світові ЗМІ передавали про рекордний у США касовий збір прем’єри «Гаррі Поттер і Напівкровний Принц» (22,2 мільйона доларів лише за одну прем’єрну ніч), в Україні тільки готувалися до початку прокату. Завдяки старанням видавництва «А–БА–БА–ГА–ЛА–МА–ГА», яке швидко і якісно видавало переклади всіх частин «поттеріани», у нас сформувалася своя армія прихильників історії про хлопчика–чарівника. Але цільова аудиторія книги від часу виходу першого тому в 1997 році виросла, тепер дорослі хлопчики й дівчатка сприймають роман більше як боротьбу добра і зла. Як би не критикували Джоан Ролінг, але її книжки саме про це: що таке «добре» і що таке «погано» з вчительською ретельністю вона пояснює у діалогах, бійках і переживаннях героїв. Педагогічну місію «поттеріани» вже визнали навіть у Ватикані, де відзначили останній фільм за «належний баланс» у висвітленні романтичних стосунків між підлітками і чітку оцінку, що добро має перемогти зло. Але прихильники цієї казкової історії зі святими отцями не погоджуються.

У сезон літніх відпусток більшість доріг, якими пересуваються відпочивальники, ведуть до моря. А до найтеплішого й, що дуже важливо нині, «найдешевшого» Азовського моря прямують, складається враження, навіть навпростець і бездоріжжям. Шкода тільки, що в донедавна збережених тут диких куточках природи пляжники поводяться по–дикунськи. Приміром, влітку дуже потерпає від навали туристів, які мають звичку залишати після себе гори сміття, Білосарайська коса на Азовському узбережжі. Ця унікальна природна зона є улюбленим місцем відпочинку, але, на жаль, перетворюється на сміттєзвалище.

Акція має визначити найкращого господаря приватної садиби в районах міста. Як повідомили «УМ» організатори конкурсу з міської ради, переможцем може стати кожен власник «окультуреного» палісадника, адже «належний вигляд обійстя залежить не від статків господаря, а від його бажання зробити кращою власну територію». За словами куратора «змагань», директора КП «Адміністративно–технічне управління» Інни Свистун, захід проводиться, аби нагадати мешканцям так званого «приватного сектору», що їхні володіння є невід’ємною частиною міста і становлять неабияку цінність для розмаїття міського ландшафту.

Наші люди без російського газу не пропадуть. Оригінальний вихід із ситуації, коли «голубий вогник» «тисне» на кишеню, знайшли на Черкащині. У місті Катеринопіль почали виробляти «пахучі» біобрикети. Виготовляють їх із лушпиння соняшнику. Екологічно чиста продукція вже припала до душі споживачам.

У селі Глибочок Тальнівського району Черкащини пропав 50–річний чоловік. Володимир Мирончук на власному коні поїхав до свата в сусіднє село Довгеньке, аби навозити тому глини з кар’єра. Увечері, коли робота була вже зроблена, чоловік сів на підводу й подався додому. Але до рідної хати він так і не доїхав. Наче крізь землю провалився.

На 110–ту річницю з дня народження Івана Фірцака (Кротона) в центрі села Білки відкриють давноочікуваний монумент цьому легендарному закарпатцю. Прозваний у народі Іваном Силою, білківський силач виступав у 64 країнах світу, дивуючи всіх міццю свого тіла й духу. На жаль, за радянської влади відомий спортсмен та циркач перебував у тіні. Причиною було те, що його старший син Іван, чемпіон України з боксу, відсидів у концтаборах за створення в рідному селі осередку ОУН.

Донедавна в Білій Церкві злагоджено діяв наркотичний бізнес, започаткований десятьма ділками: восьмеро з них були ромами, двоє — українцями. У банді відчувався матріархат — організатором бізнесу «на ширці» була 50–річна циганка Раїса. Як повідомили «УМ» в облуправлінні з боротьби з незаконним обігом наркотиків, під її керівництвом чоловіки налагодили регулярне постачання до Білої Церкви великих партій ацетильованого опію (від п’яти до десяти літрів на тиждень). «Ширку» завозили з Закарпатської та Миколаївської областей.

Кіровоградська кривава історія за участі БЮТівця Лозинського та загарбаних ним мисливських угідь змушує «відкрити очі» багато на що. У тому числі й на те, що в Україні таки можуть бути приватні ліси (як, до речі, й орендовані прибережні смуги водойм). Виявляється, наше законодавство це ДОЗВОЛЯЄ! Тож табличка при вході у ліс «Приватна власність. Вхід заборонено!» сьогодні може бути цілком законною! На щастя, хоч не при всякому лісі...