Казав пан — «урок правди» дітям дам

На чергову сесію Донецької міської ради проміж інших питань було винесено й пропозицію запровадити у школах міста так званий «урок правди». Автором проекту став відомий «шанувальник» української мови та історії, секретар міськради Микола Левченко. Молодий та рвійний чиновник із Партії регіонів загорівся бажанням навідатися 1 вересня до шкіл міста і розповісти наївним дітлахам «правду» про шкідливість нових підручників історії, підготовлених Міністерством освіти України. Підставою для «уроку правди» нібито стали численні звернення батьків, обурених підступними підручниками, де історія подається «не так».

Молдовська «комуна» наїжачилася

Перед позачерговими виборами до парламенту Молдови, що відбудуться вже сьогодні, в країні виникла низка ексцесів зі спостерігачами з–за кордону. Як повідомили «УМ» у прес–службі Комітету виборців України, зі 140 представників місії ENEMO («Європейська мережа організацій зі спостереження за виборами») Центрвиборчком Молдови надав статус офіційних спостерігачів лише 55 особам, хоча саме ЦВК запрошував ENEMO на вибори. Загалом до участі у місії ENEMO зголосилися представники громадських організацій із 12 країн, місію очолив керівник донецького обласного відділення КВУ Сергій Ткаченко.

Слідчі — з черепом, Литвин — без Америки

Слідчі — з черепом, Литвин — без Америки

Резонансна справа Гонгадзе набуває нових деталей, додає нових турбот її офіційним і неофіційним фігурантам.

У Білоцерківському районі знайшли фрагменти черепа, які можуть належати журналісту Георгію Гонгадзе. Про це вчора повідомили джерела агенцій УНІАН і «Інтерфакс–Україна» у правоохоронних органах. За словами джерела, фрагменти черепа знайдено на місці, яке вказав під час допиту екс–генерал МВС Олексій Пукач (там тепер прокладено дорогу). У Генпрокуратурі підтвердили такі дані. На місці «знахідки» працюють експерти.

Труп Гонгадзе вже майже дев’ять років зберігається в морзі без голови. Виявлення черепа стало б одним із важливих кроків у з’ясуванні обставин загибелі журналіста.

Під провідником ОУН — порожнеча

Під провідником ОУН — порожнеча

Власне, довершеного меморіального комплексу на Європейській площі в Івано–Франківську немає. Є капітально збудоване, облицьоване житомирським мармуром приміщення зі скла та бетону площею 560 квадратних метрів. Над цією архітектурною порожнечею височіють камінний повстанський хрест і бронзова фігура провідника ОУН, яку не видно з лицьового фасаду.

Начальству — «вершки», а людям — проблеми

Начальству — «вершки», а людям — проблеми

Козельщинський район — місце, де люди просять допомоги. За їхніми словами, тут панують безвладдя, несправедливість і безмір. Якщо подібна ситуація на Кіровоградщині призвела до трагедії, то тут, на щастя, ні, може, поки що — ні. Мешканці району хочуть, аби їх почула влада — яка, власне кажучи, несе відповідальність за дотримання законів!

Голос за кадром

Голос за кадром

Відтоді як у 2006 році уряд України постановив перекладати та озвучувати іноземні фільми дер­жавною мовою, минуло понад три роки. Політиканські дискусії щодо доцільності такого кроку якось самі собою відійшли на другий план, поступившись питанню якості дубляжу. Адже українські звукозаписуючі студії не мають великого досвіду у цій царині, а відсутність високотехнологічного обладнання не дозволяє здійснювати повний цикл дубляжу в Україні. Які якісні зміни відбулися відтоді, «УМ» досліджувала, опитавши учасників цього ринку.

Валерій Асадчев: Якщо до влади прийде банда «донецьких» чи «дніпропетровських», піду в дисиденти

Валерій Асадчев: Якщо до влади прийде банда «донецьких» чи «дніпропетровських», піду в дисиденти

Головою Полтавської облдержадміністрації Валерій Асадчев став три роки тому. І, попри те, що прийшов на цю посаду вже знаним політиком, спочатку задекларував свій «відхід» від тієї ж Політики. Щоб не заважала виконанню безпосередніх «губернаторських» функцій, пов’язаних насамперед з економікою. Задля цього на певний час навіть фактично призупиняв своє перебування в Українській народній партії. Однак згадана надокучлива пані сама «знайшла» Валерія Михайловича. Власне, не могла не знайти людину, яка називає себе «старим рухівцем» і, на відміну від багатьох колег–посадовців такого рівня, не боїться називати речі своїми іменами та не готує «запасних аеродромів» чи «парашутів» із прицілом на майбутню політичну кон’юнктуру. І все ж спочатку — про милішу його серцю економіку.