Теза про вельми багатий народний музичний інструментарій України давно втратила зв'язок з реальністю. Більше того — з минулим її теж мало що поєднує. Проте висновок з того патетично-реального «відроджуємося як нація» здається занадто вже прозаїчним. Як би там не було, але «симпатиків» цієї думки достатньо. І, мабуть, на те є свої підстави.
Час від травня 1848-го до вересня 1849-го, проведений в Аральській описовій експедиції під командуванням капітана (пізніше — контр-адмірала) Олексія Бутакова, був одним із найплідніших періодів для Шевченка-поета й Шевченка-маляра. Адже після першого гнітючого року по арешті Шевченко знову почувається майже вільним. Більше того, він вирушає повноправним учасником першої великої експедиції з дослідження майже невідомого тоді європейцям моря. Як художник він змальовує вперше відкриті острови, вперше описані береги.
Синдром однієї ролі знайомий чи не всім відомим акторам. Поцілив у яблучко на екрані — і тебе тільки з нею й асоціюватимуть. Щось подібне трапилося i з династією художників Якутовичів. Батька, Георгія В'ячеславовича, пересічні поціновувачі мистецтва знають, насамперед, як художника-постановника параджанівських «Тіней забутих предків». Син, Сергій Георгієвич, відомий своїм авторством декорацій до «Молитви за гетьмана Мазепу» Юрія Іллєнка, яких він намалював півтора кілометра. «За кадром» залишаються тисячі графічних робіт, сотні проілюстрованих книг, виставки, відгуки, емоції тих, хто про Якутовичів знає не лише завдяки «Тіням» та «Мазепі»... Цьогоріч Сергій Якутович став лауреатом Державної премії імені Шевченка і відкрив художню галерею «Я». Ці дві події можна ідентифікувати як повернення до свого глядача. Глядача не лише такого, який скучив за якісними, глибокими роботами, а й того несвідомого неофіта, що сучасне мистецтво уявляє винятково примітивно-розмитою, безликою плямою.
Як уже повідомляла «УМ», днями Верховна Рада 238 голосами прийняла «мукачівську» постанову, якою рекомендувала Президентові звільнити обласного голову Закарпаття Івана Різака, звернутись до Генпрокуратури, аби та опротестувала результати виборів у Мукачеві, й оцінити «деструктивний» вплив на поствиборчу ситуацію чиновників з АП; міністру внутрішніх справ Миколі Білоконю, у свою чергу, рекомендували звільнити начальство закарпатської міліції.
На одному з найбільших професійних веломарафонів світу — багатоденній гонці «Джиро д’Італія» — українець Ярослав Попович входить у трійку лідерів загального заліку. Позавчорашній, уже третій, етап тривалістю в 191 км «Попо», як називають Ярослава італійські колеги, закінчив п’ятим, отримавши 12 залікових балів у «гірський» залік.
Навігація, неминучістю відтермінування якої так довго лякали дачників Запоріжжя, все-таки розпочалася. Попри низку і досі не врегульованих «нюансів» у стосунках між владою і річковиками, міська рада таки відшукала кошти, аби розрахуватися з річковим портом за перевезення пільговиків упродовж минулого року.
Як із одної гривні зробити мільйон? Тільки за допомогою неймовірного везіння! Саме така щаслива карта випала львів'янці Людмилі Ягелло, яка встановила своєрідний грошовий рекорд, вигравши в лотерею 4,4 мільйона гривень. При цьому витратила всього одну гривню на лотерейний квиток! Шлях до мультимільйонерки тривав понад 4 роки: саме стільки Людмила випробовувала фортуну, купуючи квитки лотереї «Мегалот». І лише зараз удача нарешті посміхнулася їй. Переможниця зауважила, що точно визначеної системи у заповненні лотерейного квитка вона не дотримувалась. Людмила навмисне закреслила лише 19 (день народження сина) і 7 (день Благовіщення), всі інші числа вона закреслила навмання.
Сьогодні в Запоріжжі завершується триденне виїзне засідання Нацради з питань телебачення і радіомовлення. Гості з київської Десятинної на чолі з Борисом Холодом передусім зробили візит ввічливості заступникам голови облдержадміністрації Анатолію Стрюку і Григорію Самардаку (23 квітня було днем відвідин міського голови Євгена Карташова), а вже потім вирушили до культурно-ділового центру «Байда». Тут фахової розмови щодо стану і перспектив розвитку інформпростору очікували керівники електронних ЗМІ регіону.
Що б не зробив цей невисокий екс-блондин з голубими очима, всі витвори його творчості миттєво займають своє місце на мистецькому іконостасі. Навіть коли славнозвісний рокер (читай запеклий противник попси) вступить у непривабливі води «мейнстріму» і це йому зійде з рук. Адже в Скрипки є те, що робить його непробивним для будь-якої критики, — почуття гумору чи то пак стьоб. Цього разу він в абсолютному вигляді проявився в кліпі на Скрипчин переспів легендарної «Каліфорнії». Ця пісня входить у новий повноцінний альбом-сольник, назва якого ще не відома, але роботу над яким уже завершено. Власне, презентація відео відбулася минулої неділі на музичному каналі М1, але повноцінне представлення роботи разом із коментарями самого виконавця пройшло цього тижня в «металічному» клубі «Дежавю». Там Олег Скрипка також «вивів у люди» Сергія Предка (співзасновника мережі ресторанів «Козирна Карта»), який виконав губами неперевершене соло труби. Власне, його партія є безперечною родзинкою українського реміксу і заміняє славнозвісний гітарний плач.
Ледве не «убивчі» для гральних закладів правила упроваджено з 1 січня 2004 року: приймати відвідувачів казино лише після пред'явлення паспортів, суму виграшів і відрахованих відсотків на податок персоніфікувати у спеціальному обліковому журналі. Законодавча вимога продиктована тією алогічною обставиною, що значний відсоток гральних закладів декларує... збитки! Цьогорік усі чотирнадцять казино Запорізької області змушені «дозувати» відтік коштів «у тінь»: податківці виявили мінімальний рівень рентабельності гральних закладів і тривідсоткове відрахування від прибутків.
