Часи, коли на повідомлення про приліт НЛО науковці зневажливо крутили пальцем біля скроні, давно в минулому. Завдяки фільмам і серіалам на кшталт «Цілком таємно» навіть найменш «просунуті» громадяни вже в курсі, що ФБР, КДБ та інші спецслужби десятки років приховували правду про існування позаземних цивілізацій, потайки препаруючи у секретних лабораторіях тіла загиблих при падінні космічних «тарілок» інопланетних істот. Це, звісно, лише кіно, але не обов’язково дуже далеке від реальності. Принаймні той факт, що серйозні розмови про життя на інших планетах відбуваються в солідному науковому середовищі, змушує замислитися навіть скептиків.

Про цих оперативників зі Служби зовнішньої розвідки громадськості майже нічого не відомо. Натомість саме їхній, умовно кажучи, «антипіратський» підрозділ протягом останніх п’яти років безпосередньо причетний до звільнення чотирнадцяти суден з українськими моряками із піратського полону. Кабінет розвідників, куди журналіста «УМ» запросили на каву, завішаний картами Східної Африки та Індійського океану, а також фотографіями піратських ватажків і старійшин племен. Окрім цього, розвідка має чимало відео про піратів, яке таємно й під страхом покарання знімали на мобільні наші моряки. Усю цю «фільмотеку» розвідники жартівливо називають «Операція «СМЕРП», тобто «Смерть піратам!».

Їхній безпосередній керівник, генерал–лейтенант Олександр Христенко, добре відомий лише у вузькому колі спецслужб, дав перше в житті ексклюзивне інтерв’ю саме «Україні молодій». Пан Христенко схвально відгукується про недавній указ Президента, яким уведено в дію рішення РНБО щодо участі України в спецоперації Євросоюзу «Аталанта». При цьому, зазначає Христенко, доки не визначено, якою саме буде форма участі України, зовнішня розвідка продовжує свою роботу в зоні активності сомалійських піратів — здобуває розвідувальну інформацію, якою ділиться з партнерськими спецслужбами й представниками «Аталанти» зокрема.

Учора на позачерговій сесії Верховна Рада таки ухвалила рішення про відставку міністра внутрішніх справ Юрія Луценка. За постанову №6003, внесену «регіоналом» Олександром Лавриновичем, проголосував 231 народний депутат. Луценко поплатився посадою через недавній інцидент на поліграфкомбінаті «Україна», коли його бійці брали участь у штурмі підприємства, яке утримували депутати–«регіонали». Окрім того, «сині» висунули лідерові «Народної самооборони» інші претензії: незаконну агітацію за Юлію Тимошенко, перешкоджання громадянам в участі у виборах. Щодо останнього, то йдеться про перевірку органами МВС заяв виборців, які хотіли голосувати вдома («регіоналка» Ганна Герман у виступі в парламенті навела приклад, коли одна хвора жінка на Доннеччині померла після такого «наскоку» міліції).

Уперше після своєї інавгурації 20 січня минулого року президент США Барак Обама звернувся до Конгресу з традиційним щорічним посланням «про становище у країні». У доповіді, до якої було прикуто пильну увагу не лише Америки, а й усього світу, глава Білого дому проаналізував теперішню ситуацію в державі та виклав плани на майбутнє. Центральними у зверненні були проблеми виходу з кризи та подолання безробіття. Головним пріоритетом своєї адміністрації на 2010 рік Обама визначив створення нових робочих місць, а з 2011–го — замороження держвитрат на три роки.

Степанові Бандері випала нелегка життєва місія — бути не просто онуком культової особистості, провідника ОУН, а і його повним тезкою. От тільки, на відміну від діда, Бандера–онук може вільно жити у вільній Україні й не приховувати гучного прізвища. Минулого тижня Степан Бандера прийняв із рук Президента Віктора Ющенка дідову нагороду — звання Героя України й Орден Держави. «Часи змінюються, — каже Степан, із яким ми зустрілися в київському кафе. — Люди більше дізнаються історичної правди про своїх героїв».

Незважаючи на шалену увагу в останній місяць до персони співака Василя Лазаровича, він залишається «темною конячкою», людиною, що складається з багатьох суперечностей. Критикуючи закони шоу–бізнесу, він усе ж працює за ними: брав участь у конкурсах «Слов’янський базар», «Нова хвиля», тепер пробує себе на «Євробаченні». Дзвінок із редакції «УМ» застав Лазаровича на рідній Івано–Франківщині: разом із дуетом «Світязь» він давав давно заплановані концерти. Директор співака порадувала новиною про почесну грамоту, видану Косівською райадміністрацієї за внесок у розвиток культури (щиро вітаємо!), й повідомленням про запрошення Лазаровича на національні фінали «Євробачення–2010» у Сербію, Словаччину, Чорногорію та Азербайджан.

Оскільки «Євробачення» — це конкурс пісні, дане інтерв’ю — спроба розгледіти у Василеві Лазаровичу особистість, артиста, співака з його баченням слухацької аудиторії й кон’юнктури музичного світу. Зрештою, за його словами, при виборі конкурсної пісні «останнє слово за мною... і за глядачами». А наразі єдиний очевидний козир Лазаровича — його голос: приємний оксамитовий бас–баритон.