За цікавим збігом обставин, відправка дівчат на роботу «в модельному бізнесі» була організована підприємливою 24–річною харків’янкою якраз на Міжнародне свято солідарності трудящих. Двом красуням, 20 і 22 років, в аеропорту «Бориспіль» жінка вручила квитки на Сейшельські острови.
Історія не терпить слова «якби», оскільки визнає тільки звершені факти. Але події, що сталися на Слобожанщині рівно 70 років тому, без такого припущення сприймаються лише як частина правди про один iз найтрагічніших епізодів ІІ Світової війни. Інформація про ті події хоч і не зберігалася радянськими ідеологами під грифом «секретно», проте швидко потонула у сонмі військово–переможних гасел. Але факт залишається фактом. Якби у травні 1942 року через грубі помилки командування і панічний страх генералів перед Генсеком Сталіним багатотисячна Червона Армія не потрапила під Харковом у кільцеве оточення, фашисти, можливо, не захопили б Крим і не потопили у крові Сталінград. Ціну помилки було осмислено лише з тактичної точки зору.
У тому, що Харків «пішов» на рекорд, не було сумнівів від самого початку: весь чималий майданчик навколо пам’ятника Тарасу Шевченку в однойменному парку заполонила дітвора з мольбертами. Малювали під навісами від сонця і скрізь, де знайшовся потрібний художникам ракурс. Два хлопці, наприклад, втекли від натовпу в тінь старих дубів та кленів і творили просто на траві, мов два урбаністичних Робінзони. Причину «відлюдництва» один із них, Олексій Лучніков, пояснив бажанням правильно підібрати тон. Мовляв, сонце відсвічується на полотні, тому кольорова гама стає неприродною. Знання професійних тонкощів сповна видала наявність певного досвіду — хлопець уже вчиться у Харківському художньому училищі. Подібна дорослість на арт–пленері «Шевченко. Молодий погляд» прирівнювалася до статусу «ветерана», оскільки більшості його учасників на вигляд не більше десяти–дванадцяти років. Приїхали і зовсім юні таланти. Мурату Байрашеву, скажімо, всього 6 років.
Уже кілька днів поспіль робітники Харківського приладобудівного заводу імені Т.Шевченка проводять «голодні» страйки. У понеділок 700 осіб вирішили не включати верстати і зібралися біля прохідної, вимагаючи приїзду голови облдержадміністрації Михайла Добкіна. І оскільки керівник області прислав замість себе свого заступника Андрія Моченкова, наступного дня заводчани пішою ходою вирушили до регіонального очільника.
Гран–прі IV Міжнародного кінофестивалю «Харківський бузок» цього року завоював польський режисер, представник школи Анджея Вайди Петро Суботко, який у себе на батьківщині щонеділі збирає біля телевізора чи не всю прекрасну половину країни. У цьому зізнався Генеральний консул Республіки Польща у Харкові Ян Гранат. А взагалі картини, що пройшли суворий відбір селекційної комісії, члени журі розділили на дві категорії: ті, серед яких було дуже складно обрати найкращі, і ті, що не витримують iз першими жодного порівняння.
Учора відкрився вже четвертий Міжнародний фестиваль «короткого метра» «Харківський бузок». Як і раніше, головні події форуму будуть сповнені французьким шармом. Цього разу музі і незмінній учасниці заходу Мілен Демонжо, замість П’єра Рішара та Жана–Поля Бельмондо, які приїздили на фестиваль у попередні роки, склав компанію супер–зірка кінематографа 1970 — 80 років 76–річний Ален Делон.
Невелике містечко Вовчанськ під Харковом стало місцем проведення гучної міліцейської спецоперації. Аби затримати чотирьох кавказців, які катуванням вибивали у заможних українців гроші та коштовності, оперативникам навіть довелося застосувати світло–шумову гранату.
У рамках всеукраїнського проекту «Наймасовіший флешмоб груп підтримки, присвячений Євро–2012», зафіксовано новий рекорд України. Ним став гігантський чердансинг на головній площі Харкова, в ході якого старшокласники, танцюючи під музику пісні Гайтани «Україна! Будьмо!», створили квіткові композиції прапорів держав, що прийматимуть чемпіонат Європи з футболу. Як повідомив директор Департаменту у справах сім’ї, молоді та спорту міськради Андрій Хижняк, у рекордному флешмобі взяли участь 2 тисячі юних черлідерів і 600 волонтерів. Навчити таку кількість школярів рухатися в одному ритмі, створюючи на ходу фактично художнє полотно, в Україні досі не вдавалося нікому.
Харків’яни останнім часом нерідко дізнаються про смерть своїх близьких завдяки телефонному дзвінку з ритуальних фірм. Тобто вони впевнені: їхня рідна людина десь на роботі чи, скажімо, прогулянці, і навіть не здогадуються, що сталося непоправне, а їм уже пропонують її поховати з усіма прийнятими на сьогодні почестями. Випереджати звістку про смерть ритуальним службам допомагає розгалужена система інформаторів. Наразі з приватними поховальними бюро співпрацюють медики стаціонарів, поліклінік та моргів, а за даними мера Геннадія Кернеса, — ще й міліціонери та лікарі станцій швидкої невідкладної допомоги. Вони оперативно сповіщають фірми про смерть людей для того, щоб «могильники» першими змогли запропонувати близьким покійних свої послуги. Бувають навіть випадки, коли співробітники ритуальних контор влаштовуються санітарами до медичних установ, аби вчасно потурбуватися про заробіток рідних підприємств.
У Харкові сталася подія, що має всі шанси набути статусу нового «мажорського» скандалу. Минулої п’ятниці автомобіль «Шкода» на повній швидкості збив 31–річну Ірину Козлову, яка переходила дорогу поблизу станції метро «Наукова». Жінка скористалася пішохідним переходом і жодних правил не порушила, але це не вберегло її від автомобільних коліс — iз численними травмами вона потрапила до лікарні швидкої допомоги, де перебуває до сьогоднi у важкому стані.
