Між Україною та Японією таки велика прірва. Зокрема, в рівні технічного розвитку. Кореспондентка «УМ» зрозуміла це одразу після того, як з'ясувалося: послуги ноутбука, який удома вважається досить «просунутим», у Токіо даремні, бо тутешні комп'ютери вже давно працюють із флеш-картами наступного покоління, а не з дискетами. «Глибше зрозуміти» Японію і зробити її хоч трохи ближчою до України — таке завдання Президента Віктора Ющенка, який учора прибув до Країни Східного Сонця з офіційним візитом.

Головною сенсацією першого туру національної першості стала нічия запорізького «Металурга» у протистоянні в Києві з самим «Динамо», роздратованим після поразки в матчі за Суперкубок. Набрати перше очко в чемпіонаті підопічним Яремченка вдалося завдяки фантастичній грі свого голкіпера Андрія Глущенка. Водночас футболісти запорізької команди дедалі більше потерпають від невизначеності. Можливо, саме це й стало однією з причин поразки гостям із «Волині» в другому турі.

Коли в Юлії Тимошенко, щойно вона повернулася з візиту в Париж, запитали: «Хто лобіюватиме інтереси України в ЄС, окрім Польщі, звичайно?» і Прем'єр, поглянувши на журналіста здивовано, мов на невігласа, відповіла: «Франція, звісно» — всі подумали, що Тимошенко блефує. Адже Франція ніколи не була симпатиком України, понад те — упродовж 14 років нашої незалежності вона не помічала нас і дивилася на карту східної Європи зверхньо, тобто зверху, ковзаючи поглядом понад Києвом далі на Москву, за звичкою, за політичною традицією. Великі люблять великих, так минулого року пояснив мені цю дивну пасіонарність один польський урядовець. Проте виявилося, що Юлія Тимошенко не блефувала або майже не блефувала. І політикум, і французький загал відкрили для себе Україну, визнали — як би це пафосно не звучало — нашу європейськість і готовi сприяти Україні, принаймні в межах, окреслених їхніми національними стратегічними інтересами. Це відкриття, яке я привезла з Парижа, вразило мене не менше, ніж французів — спалах помаранчевої революції у країні, яку вони досі зовсім не знали.

Про створення робочої групи для впровадження проекту «Міська карта» вже повідомив голова Донецької облдержадміністрації Вадим Чупрун. Введення подібної форми оплати попередньо заплановано в Донецьку, Горлівці та Маріуполі. На думку керівника Донеччини, серед очевидних «плюсів» новації є можливість уникнути готівкового розрахунку і зберегти в бюджеті частину тих грошей, що, «можливо, перераховують незаконно». Також нарешті буде наведено лад із перерахуваннями грошей із бюджету для транспортників, адже існує думка, що подібні кошти завищені. Крім того, стане реальнішим намагання дізнатися про фактичну кількість пільговиків.

Як для оновленого МВС, то щось давненько вже не було чути про запрошення на допити різноманітних політичних чи бізнесових діячів. І ось учора міністерство «термінатора» Луценка вирішило «виправитися» й повідомило, що найближчими днями чекатиме не абикого, а самого Ріната Ахметова. За інформацією Департаменту зв'язків з громадськістю МВС, найзаможнішому українському олігархові вже передали письмове запрошення прибути 18 липня в Департамент карного розшуку міністерства. Президент ФК «Шахтар» має дати пояснення щодо матеріалів перевірки події, яка трапилася в Донецьку. Правоохоронці не уточнюють, у якій події «засвітився» Рінат Леонідович. Водночас джерела «Української правди» у МВС повідомили, що «Ахметова запрошують у зв'язку з подіями кінця 1980 років — стрілянини з вогнепальної зброї в кримінального авторитета Боцмана. Тоді Боцман дивом залишився живий і переїхав до Москви».

Звістка про те, що Євросоюз чи якась інша європейська інституція виділяє Україні на боротьбу проти корупції кілька десятків валютних мільйонів, не обминула і Запоріжжя. Місцевим дотепникам кортить дізнатися, скільки ж тих євро перепаде особисто міському голові пану Карташову? Бо ж усі можновладці уточнюють, що валюту використають борці з корупцією (хто в тандемі з корупцією і проти кого попре — не зізнаються!). У запорізькому ж регіоні, як ти не крути, найтитулованіший нині корупціонер — Євген Григорович. Кермував у державі пан Кучма — постать пана Карташова була безневинно непомітною (навіть у часи, коли він безпроблемно обіймав дві посади — мера і голови облдержадміністрації); прийшла нова влада на столичний олімп — і громада побачила своїх «героїв» у повній красі, мерська корупція заграла всіма барвами фантазії «батьків міста».

Колектив Запорізької обласної дитячої лікарні вже й з ліку збився, скільки разів їхню установу тішив обіцянками Євген Карташов. У статусі як міського голови, так і «губернатора» чиновник щоразу обіцяв «посприяти», «вирішити» й «уможливити». Проте розпочата ще у серпні 2003 року реконструкція лікувального закладу «завмерла».

На харківському треку «Автоград» відбувся другий етап чемпіонату України iз шосейно-кільцевих перегонів. Тут трапився рідкісний випадок, коли неприємні сюрпризи під час змагань спіткали не кількох пілотів, а тією чи іншою мірою — абсолютно усіх.

Призначення на посаду голови Запорізької облдержадміністрації Юрія Артеменка було однією з головних несподіванок кадрових пертурбацій посткучмівського періоду на рівні регіонів. На Запоріжжі майже всі обізнані люди були впевнені, що портфель «губернатора» дістанеться Сергію Соболєву, незмінному керівникові обласного штабу «Нашої України». Ім'я ж іншого народного депутата IV скликання — Артеменка — асоціювалося передусім, якщо не винятково, з журналістикою — освіта, робота за фахом, «мас-медійний» комітет Верховної Ради.