Про створення робочої групи для впровадження проекту «Міська карта» вже повідомив голова Донецької облдержадміністрації Вадим Чупрун. Введення подібної форми оплати попередньо заплановано в Донецьку, Горлівці та Маріуполі. На думку керівника Донеччини, серед очевидних «плюсів» новації є можливість уникнути готівкового розрахунку і зберегти в бюджеті частину тих грошей, що, «можливо, перераховують незаконно». Також нарешті буде наведено лад із перерахуваннями грошей із бюджету для транспортників, адже існує думка, що подібні кошти завищені. Крім того, стане реальнішим намагання дізнатися про фактичну кількість пільговиків.

Як для оновленого МВС, то щось давненько вже не було чути про запрошення на допити різноманітних політичних чи бізнесових діячів. І ось учора міністерство «термінатора» Луценка вирішило «виправитися» й повідомило, що найближчими днями чекатиме не абикого, а самого Ріната Ахметова. За інформацією Департаменту зв'язків з громадськістю МВС, найзаможнішому українському олігархові вже передали письмове запрошення прибути 18 липня в Департамент карного розшуку міністерства. Президент ФК «Шахтар» має дати пояснення щодо матеріалів перевірки події, яка трапилася в Донецьку. Правоохоронці не уточнюють, у якій події «засвітився» Рінат Леонідович. Водночас джерела «Української правди» у МВС повідомили, що «Ахметова запрошують у зв'язку з подіями кінця 1980 років — стрілянини з вогнепальної зброї в кримінального авторитета Боцмана. Тоді Боцман дивом залишився живий і переїхав до Москви».

Звістка про те, що Євросоюз чи якась інша європейська інституція виділяє Україні на боротьбу проти корупції кілька десятків валютних мільйонів, не обминула і Запоріжжя. Місцевим дотепникам кортить дізнатися, скільки ж тих євро перепаде особисто міському голові пану Карташову? Бо ж усі можновладці уточнюють, що валюту використають борці з корупцією (хто в тандемі з корупцією і проти кого попре — не зізнаються!). У запорізькому ж регіоні, як ти не крути, найтитулованіший нині корупціонер — Євген Григорович. Кермував у державі пан Кучма — постать пана Карташова була безневинно непомітною (навіть у часи, коли він безпроблемно обіймав дві посади — мера і голови облдержадміністрації); прийшла нова влада на столичний олімп — і громада побачила своїх «героїв» у повній красі, мерська корупція заграла всіма барвами фантазії «батьків міста».

Колектив Запорізької обласної дитячої лікарні вже й з ліку збився, скільки разів їхню установу тішив обіцянками Євген Карташов. У статусі як міського голови, так і «губернатора» чиновник щоразу обіцяв «посприяти», «вирішити» й «уможливити». Проте розпочата ще у серпні 2003 року реконструкція лікувального закладу «завмерла».

На харківському треку «Автоград» відбувся другий етап чемпіонату України iз шосейно-кільцевих перегонів. Тут трапився рідкісний випадок, коли неприємні сюрпризи під час змагань спіткали не кількох пілотів, а тією чи іншою мірою — абсолютно усіх.

Призначення на посаду голови Запорізької облдержадміністрації Юрія Артеменка було однією з головних несподіванок кадрових пертурбацій посткучмівського періоду на рівні регіонів. На Запоріжжі майже всі обізнані люди були впевнені, що портфель «губернатора» дістанеться Сергію Соболєву, незмінному керівникові обласного штабу «Нашої України». Ім'я ж іншого народного депутата IV скликання — Артеменка — асоціювалося передусім, якщо не винятково, з журналістикою — освіта, робота за фахом, «мас-медійний» комітет Верховної Ради.

Хто знав, хто не знав власника фірми «Явсон», але про нього активно заговорили завдяки резонансній події, що сталася напередодні парламентських виборів 2002-го року. На голови близько десятка тисяч симпатиків «Нашої України», котрі слухали виступ її лідера на центральному майдані Івано-Франківська, з літака Ан-2, пілотованого, як з'ясувалося згодом, самим Яворським, посипалися протестні листівки. Щоправда, спрямовані вони були не проти Віктора Ющенка, а проти Зіновія Шкутяка, який повторно балотувався на посаду міського голови під стягами «нашоукраїнців». На той час між мером та Олександром Яворським на повну силу розгорався конфлікт, пов'язаний з оплатою робіт, виконаних «Явсоном» при асфальтуванні однієї з вулиць Івано-Франківська.

Багато хто сприйняв паперову повітряну атаку як підтриману тодішньою владою провокацію проти «Нашої України». Це відчуття підсилив розбір польотів, у результаті якого в діях пана Яворського високі військові та правоохоронні чини не знайшли ніякого криміналу. Можливо, власника «Явсона» надовго зарахували б до апологетів кучмізму за ще один крок: на поляні гутської резиденції «Синьогора» у рік Білого Коня він подарував тодішньому Президентові Леоніду ІІ білого диво-скакуна на кличку Крок. Але зробив це, як стверджує, не з меркантильних чи вірнопідданських міркувань, а заради інтересів Прикарпаття. І на царський жест розчуленого Леоніда Даниловича — «Проси, що хочеш» — з гідністю відповів: «Нічого не треба, у мене все є».

Новий голова Тернопільської облдержадміністрації Іван Стойко — з тих, хто був у перших лавах творців помаранчевої революції в регіонах. Саме він очолював виборчий штаб Віктора Ющенка в Тернополі, був головою обласного Комітету національного порятунку. Багатьом тернополянам запам'ятався цей чоловік на чолі пікетів та на імпровізованих мітингових трибунах із мегафоном у руках. Відтак після призначення Стойка на посаду голови обласної адміністрації дехто з недоброзичливців говорив: «Ну-ну, хай попробує! Областю керувати — це не в мегафон кричати». Однак новий голова відразу ж перейшов від слів до конкретних справ, причому взявся і за ті, що були не до снаги всім його попередникам. А його перші особисті прийоми громадян тривали до півночі.

Запоріжці готували зустріч глави держави ще у квітні, однак тоді нагальніші справи у столиці змусили Віктора Ющенка відтермінувати своє побачення з Хортицею. Щирий українець, він ніколи не приховував занепокоєння станом справ у національному заповіднику «Хортиця».