«Поїзд відправився зі станції в Бухаресті, він їде далі й не зупиниться», — образно пояснив Генсек НАТО Яап де Хооп Схеффер ставлення Альянсу до натовського майбутнього України та Грузії. Втім отим, кому відмовили в ПДЧ, дуже хотілося б, щоб поїзд мав кінцеву зупинку — членство в НАТО.

Прогнозований провал — на засіданні міністрів закордонних справ країн–членів НАТО, що розпочалося вчора у Брюсселі, Україні було відмовлено у приєднанні до Плану дій щодо членства в Альянсі. Будемо чесними: такий результат не передбачали хіба що вкрай непоінформовані оптимісти.

Учора міністерство оборони РФ спростувало факт, який у неділю набув чималого резонансу — неподалік Південної Осетії російський контингент обстріляв кортеж автівок, якими рухалися президенти Грузії Михаїл Саакашвілі та Польщі — Лех Качинський. Військове відомство Росії назвало коментарі обох президентів щодо цього «не більш ніж провокацією», передає «Інтерфакс». Утім і сам Качинський учора вже говорив пресі, що не може сказати, чи автоматні черги були випущені в повітря, чи націлені на кортеж. Але російську мову з того боку, звідки стріляли, він добре чув.

Учора в Будапешті в рамках неформального саміту міністрів оборони НАТО відбулося окреме засідання Комісії НАТО—Грузія щодо надання допомоги у відновленні грузинських Збройних сил після російської інтервенції, повідомляє «Франс прес». Це було перше таке засідання на міністерському рівні. Міністр оборони США Роберт Гейтс наголосив, що Тбілісі отримає від Вашингтона «всю можливу підтримку, на яку розраховує».

Позавчорашні переговори високих представників ЄС у Москві, які тривали чотири години, закінчилися напозір успішно: сторони узгодили додаткові заходи до підписаного раніше плану з припинення урегулювання російсько–грузинського конфлікту, а Росія пообіцяла вивести свої війська. Президент Франції Ніколя Саркозі відбув із Москви з більшим почуттям власної гідності, ніж колись Наполеон Бонапарт. У Тбілісі його обсипав лаврами Михаїл Саакашвілі. Роль Саркозі має історичне значення, сказав грузинський президент, адже «зупинити російського агресора вдалося лише після вашого втручання». Втім чи не станеться знов так, що додаткові заходи, як і попередній мирний план із шести пунктів, неправильно перекладуть тлумачі, й Кремль «не довиведе» війська з окупованих територій?

Сьогодні у французькому курортному містечку Евіан відбудеться саміт Україна—ЄС. На яких позиціях наша країна, затягнута в черговий політичний пат, підходить до саміту, пояснити можна одним словом, з набору непарламентської лексики. Україні, яка кілька років перебуває у перманентній політичній кризі, а віднедавна вскочила ще й у різку кризу, складно буде продемонструвати європейським партнерам монолітну стратегію, а ще складніше — запевнити їх, що «домашні завдання» на шляху до євроінтеграції наступний уряд буде виконувати справно, акуратно і вчасно. Втім пік кризи не означає, що всі зусилля, витрачені МЗС та кількома іншими відомствами на вічній дорозі в Європу, пішли намарно. На Михайлівській площі вірять, що в підсумковій декларації евіанського саміту буде вказано про «європейські перспективи України».

Віце–президент США Дік Чейні вчора надвечір прилетів до Києва. За даними «УМ», відразу ж по прильоту він був запрошений на приватну вечерю до Віктора Ющенка на дачу в селі Нові Безрадичі під Києвом.

З–поміж близько десятка проектів резолюцій стосовно російсько–грузинського конфлікту Верховна Рада України не зуміла обрати жоден. Ні на що голосів не вистачило — ні на схвалення вміння Росії «прінуждать к міру», ні на засудження агресії до країни, яку донедавна в Києві приязно величали братньою. Словом, вибачте, грузини, підвели вас українські генацвале. Україна, роз’єднана внутрішніми чварами, так і не змогла заявити єдиним голосом про своє ставлення до масштабних подій, котрі кидають тінь і на її власну безпеку, і на її майбуття.

Учора посол Грузії в Білорусі Давид Залкаліані передав ноту МЗС своєї країни до штаб–квартири СНД (вона розташована в Мінську) — країна починає офіційний процес виходу з СНД. Ігри в лукаву дипломатію на колишньому просторі СРСР, куди найбільше сягала «рука Москви», закінчуються — Грузія є першою з країн Співдружності незалежних держав, утвореної з ініціативи Росії в 1992 році, наважилася покинути це доволі химерне міждержавне утворення. Що вона втрачає і що набуває, крім додаткової дещиці національної гідності?

Це війна. Уперше після Праги–1968 і після ганебної афганської кампанії 1979—89 років траки російських танків пошкребли чужу територію. Учора колона танків через Рокський тунель — єдину досяжну дорогу — вкотилася на територію Південної Осетії і по 16–ій годині (тут і далі в матеріалах — час київський. — Ред.) майже безперешкодно ввійшла в Цхінвалі.