Іншого результату луцькій команді вболівальники не пробачили б. Після виходу «Волині» до півфіналу Кубка України — а це найкраще досягнення лучан у цьому турнірі за історію — від них стали очікувати повернення до прем’єр–ліги. Перше коло в першій лізі підопічні Кварцяного провели не надто переконливо, але дев’ятиматчева серія без поразок, що взяла початок усередині квітня, вже за два тури до закінчення змагань принесла путівку до еліти. Післязавтра в останньому турі волинянам залишається заочно позмагатися із «Севастополем» за перше місце. Кримська команда, фінансована Партією регіонів, теж достроково підвищилися в класі, готується до дебюту у «вишці».

Парадоксальною є ситуація, що склалася в нашій країні з футзалом. Національна збірна з цього динамічного виду спорту є набагато успішнішою, ніж у представників великого футболу, але пересічний громадянин, котрий грає з м’ячем саме в міні–футбольних масштабах, більше цікавиться справами «великого брата» цієї гри. А саме у футзалі можна частіше зустріти те, чого іноді немає навіть у деяких представників прем’єр–ліги, — високі швидкості, вміння тримати м’яч, високу техніку.

В останні роки на провідні ролі в українському міні–футболі вийшов клуб «Тайм» зі Львова. Беззаперечним лідером команди, що виграє чемпіонство другий рік поспіль, є її капітан Максим Павленко. Упродовж 14–річної кар’єри у футзалі цей гравець встиг здобути вже всі можливі внутрішні трофеї. Утім на цьому амбіції 34–річного гравця не вичерпуються, про що Максим і розповів «УМ».

Дві червоні та 13 жовтих карток, п’ять забитих м’ячів і перемога в додатковий час. Таким є підсумок фіналу національного Кубка, в якому в Харкові зустрілися сімферопольська «Таврія» і донецький «Металург». Вони визначили п’яту команду в історії України, що увійшла до когорти володарів вітчизняного Кубка, а також розіграли останню путівку від нашої країни до Ліги Європи. Переможцями напруженого і справді цікавого поєдинку, що повторив результативність фіналу 2002 року між «Динамо» й «Шахтарем», стала «Таврія». Тепер Крим тріумфує, адже після 18— річної перерви його представник знову здобув всеукраїнський трофей (у 1992–му «Таврія» ставала чемпіоном країни).

Короля грає почет, свідчить відома приказка. Хтозна, чи чув про неї Леброн Джеймс, якого всі називають Король, але лідера «Клівленд кавальєрз» це точно стосується. Цей 25–річний гравець, котрий зараз є головною зіркою НБА, усі свої сезони провів у столиці штату Огайо. Максимальним його досягненням за цей час став єдиний вихід до фіналу «плей–оф» у 2007 році, де «кавалеристи» поступилися «Сан–Антоніо сперз». Амбітний баскетболіст усе більше розчаровується у своїй нинішній команді, а нещодавно навіть заявив, що втомився постійно вирішувати результат гри власними силами, не отримуючи допомоги від партнерів. Не здобуде Джеймс чемпіонського персня й цього року.

Що не кажіть, а в кар’єрі успішного тренера велику роль відіграє простий випадок. А ще — уміння опинитися в потрібному місці в потрібний час. Саме так і сталося з Володимиром Коробковим, котрий наприкінці квітня отримав свій, наразі найбільший ужинок на тренерській ниві — із «Дніпром» став чемпіоном України серед команд жіночої баскетбольної ліги. Наставник пропрацював із дніпропетровками заключну частину чемпіонату та «фінал восьми», і саме під його керівництвом «дніпрянки» перемогли у вирішальному поєдинку київське «Динамо». Зараз чемпіонки України перебувають у відпустці, а тренер уже думає про підготовку команди до нових змагань, на які керівництво клубу має дуже амбітні плани.

Дев’ятнадцятий чемпіонат України (і другий — під егідою прем’єр–ліги) завершився в неділю. Якщо минулорічна першість, дебютна у форматі ПЛ, була своєрідним «пробним млинцем» для футбольних функціонерів, то у сезоні 2009—2010 від них чекали виправлення помилок та недоліків. Однак болячки залишилися невилікуваними: у цьому чемпіонаті на перший план знову виходили суддівські скандали, конфлікт між ПЛ та ФФУ, проблеми зі стадіонами. Тому в новому сезоні прем’єр–ліга має чимало попрацювати для підтвердження дивідендів, виданих Міжнародною федерацією футбольної історії та статистики на початку року: ця поважна установа зарахувала українську першість до десятки найсильніших чемпіонатів світу, позаду нашого дев’ятого місця опинилися такі країни, як Португалія чи Росія.

Останній тур вітчизняної прем’єр–ліги, що відбудеться післязавтра, матиме значення лише для двох команд — «Чорноморець» і «Кривбас» заочно виборюватимуть право залишитися в еліті. Як показує практика, в таких поєдинках перемагають ті, кому більше потрібно, незалежно від статусу опонента.

А позавчора ввечері ми отримали відповідь на головне питання сезону — «Шахтар» відібрав чемпіонство в «Динамо». «Гірників» гнала вперед переповнена «Донбас–арена» (52 518 глядачів — рекорд для футбольних матчів на новому красені–стадіоні). Уся аудиторія, окрім гостьового сектору, отримала помаранчеві прапорці з перехрещеними молотками — старою емблемою «Шахтаря». На перших хвилинах із фан–зони господарів у клубах оранжевого диму спустилося величезне полотнище із закликом «Тут на рідній стороні нам перемагати» (російською мовою). І футболісти «Шахтаря» грали у вирішальному матчі сезону так, ніби їм перемога потрібна була більше, ніж динамівцям. П’ята перемога в чемпіонаті — і «гірники» можуть домальовувати першу зірочку собі на емблему. Футбольний успіх «донецьких» став ніби продовженням успіху політичного.

Український жіночий баскетбол хоч і користується у вболівальників меншою популярністю, ніж чоловічий, але може похвалитися значно вищими досягненнями. Наші дівчата у складі збірної ставали чемпіонками Європи 1995 року та посідали четверте місце на Олімпійських іграх–1996. Та від тих успішних виступів в останні роки мало що залишилось: фінансові негаразди та конфлікти усе більше ослаблювали наш баскетбол. Минулого сезону навіть дійшло до того, що представниці прекрасної статі змагалися у двох конкуруючих лігах: одна була підпорядкована Федерації, інша — опонувала їй.

Коли минулого року в розпал чемпіонату керівництво БК «Київ» вирішило відмовитись від легіонерської гвардії, на якій довгий час базувалася гра команди, здавалося, що від чемпіонських амбіцій «вовків» не залишиться й сліду. Місце високооплачуваних «варягів» тоді зайняли дублери із числа необстріляної молоді «беків», а на тренерську посаду пізніше призначили Віталія Чернія — той теж уперше опинився на такій посаді. Однак команда непогано продовжувала виступати на європейській арені, а у внутрішньому чемпіонаті оновлений «Київ» посів четверте місце. На пристойному рівні кияни виступають і в цьому сезоні: «жовто–зелені» пробилися до фіналу Кубка суперліги, вийшли до «плей–оф» чемпіонату. Такі успіхи команди не залишились непоміченими: нещодавно Черній отримав місце головного тренера чоловічої збірної України. «УМ» розпитала пана Віталія про його враження від таких пертурбацій у кар’єрі.

Сімома матчами позавчорашнього вечора завершився перший етап 19–го чемпіонату України серед команд суперліги. Тепер її учасники поділилися на дві групи: перша вісімка розіграє нагороди у «плей–оф», тоді як слабші шість клубів позмагаються за збереження прописки в елітному дивізіоні. Безсумнівним переможцем регулярного чемпіонату — першого після об’єднання УБЛ і суперліги ФБУ — став столичний «Будівельник».