Олекса Гудима: Здача «труби» згуртує українців ще більше, ніж Табачник

Олекса Гудима: Здача «труби» згуртує українців ще більше, ніж Табачник

Цього тижня в Москві почалися перші справді предметні переговори між новою українською владою та Кремлем. На кону — ціна на «блакитне паливо», газотранспортна система тощо. Партія регіонів на ділі має продемонструвати, наскільки вона дотримується обіцянок і може виконати давню обіцянку зменшити ціну на російський газ. Заради такої «знижки» Янукович, Азаров, Клюєв, Бойко і Ко готові на великі поступки, аж до передачі нашої «труби» під контроль Кремля. Нинішні угоди з Росією, підписані урядом Тимошенко, висять на Україні ярмом, але альтернатива Януковича — не ліпша.

Радник екс­Прем’єрки Юлії Тимошенко з енергетичних питань Олекса Гудима вважає, що на український «сектор газу» чигають і зовнішні, і внутрішні хижаки: якщо «труба» й ринок ще не дістались Росії, то значний шматок уже захопив Дмитро Фірташ. Цими днями народного депутата від БЮТ Гудиму мають затвердити міністром енергетики «тіньового» уряду, тож «УМ» напередодні говорила з ним насамперед про «газові» проблеми.

Анна Безулик: Політичний ефір не набагато відрізняється від реклами мийних засобів

Учора глядачі «5–го каналу» не побачили політичного ток–шоу «Я так думаю з Анною Безулик». Ведуча ще минулого тижня попрощалася з прихильниками своєї програми, пояснивши в ефірі причину: закінчення контракту між виробником ток–шоу «Українською медійною групою» і «5–м». (Спочатку була домовленість про 45 випусків, а показали 41 живий ефір, хоча часові рамки контракту витримані). Чи можлива поява на нинішньому українському ТБ програми, де б реально оцінювали дії влади, — про це та інші проблеми вітчизняної телеіндустрії ми говоримо з Анною Безулик.

Аннамарі Чундак: Я не машина

Аннамарі Чундак: Я не машина

Із появою в реєстрі зимової Олімпіади нового виду спорту — сноубордингу — в Україні засвітилася нова спортивна «зірочка» з дивним подвійним ім’ям і незвичним прізвищем. Прогрес 20–річної сноубордистки Аннамарі Чундак, яка спеціалізується на паралельному гігантському слаломі, вражає. За рік уродженка Закарпаття змогла піднятися у світовому рейтингу майже на двадцять сходинок. А отримавши своєрідний «вайлд кард» на Олімпійські ігри, присоромила скептиків, вийшовши до фіналу і посівши високе 16–те місце серед 30 учасниць у своєму захопливому виді (йдеться про змагання двох спортсменів, які мають випередити один одного у спуску на борді по крутому схилі гори).

Саме сьогодні, в день свого народження, Аннамарі ділиться з читачами «УМ» враженнями від Олімпіади, розповідає про своє спортивне становлення, свої захоплення та походження імені.

Хлопчик–мізинчик

Хлопчик–мізинчик

Син 28–річної черкащанки Юлії Демченко з’явився на світ на десять тижнів раніше від очікуваного терміну пологів. Вага крихітки становила всього 1 кг 200 г. Але лікарі Черкаського пологового будинку №2 зробили все можливе, аби дитина народилася живою, розправила легені й почала самостійно дихати. Унікальність цього випадку в тому, що медики змогли обійтися без дефіцитного препарату «Куросурф», який допомагає новонародженому розправляти легені. Хтозна, як за інших обставин склалася б доля маляти, адже дороговартісного препарату на той момент у лікарні не було, а родичі не змогли придбати його в жодній аптеці...

Як сталь без іржі

Як сталь без іржі

Востаннє його бачили в рідному Боднарові Калуського району в жовтні 1951–го. Під час короткої розмови із сестрою Катериною Михайло на прощання сказав, що всюди відбуваються великі провокації, тому з побратимами змушений рейдувати на Захід. Проте, як стало відомо через чотири десятиліття, кілька сотень УПА тоді не перетнули радянсько–чехословацький кордон і, повернувшись на Прикарпаття, невеликими групами осіли в лісових масивах.

Наприкінці зими 1952–го компартійна «Прикарпатська правда» повідомила «радісну» новину про те, що в лісі біля села Дзвиняч знищено «ворога народу» Михайла Дяченка (бойове псевдо Гомін, літературне — Марко Боєслав). Подробиці драматичних подій 23 лютого того року та місце поховання талановитого поета й повстанського пропагандиста залишалися невідомими до 90–х років минулого століття, поки не відкрилися архіви КДБ і «не отверзлися вуста» перестрашених очевидців. Зусиллями представників родини Дяченків, передусім кандидата філологічних наук Петра Драгомирецького, багато що з таємного стало явним...

Дивись у корінь!

Дивись у корінь!

Коли торік учасниця «Битви екстрасенсів» на одному з телеканалів Дарина С. зробила сенсаційний прогноз про можливу техногенну катастрофу на Дніпрогесі, це здебільшого викликало скепсис. Згодом версію можливої руйнації греблі і затоплення значної частини Запоріжжя оприлюднили місцеві ЗМІ, відтак міський голова Євген Карташов, посилаючись на висновки фахівців, тоді виступив з офіційним спростуванням: «Не вірте, Дніпрогес простоїть ще 300 років! Служби експлуатації постійно відстежують технічний стан тіла греблі — відхилень не зафіксовано».

Продається багно. Дорого

Знаний серед хворих із вадами опорно–рухового апарату прикарпатський санаторій «Черче», названий колись відомим письменником Богданом Лепким «українським Карлсбадом», невдовзі може потрапити в пікантну ситуацію. Розташовані біля нього торф’яні болота — основна цілюща «сила» цього бальнеологічного курорту — можуть опинитися в чужих руках, якщо переможцем аукціону, який цьогоріч проводитиме Міністерство охорони навколишнього природного середовища, стане не ДП «Черче». «Хтось із великими грошима може купити ліцензію на видобування цих грязей і потім продавати їх нам утридорога. Це ж абсурд. Ми маємо акт на постійне користування землею в межах торф’яних боліт, і громада села Черче нікому не дозволить сюди зайти, якщо хтось інший, навіть з космосу, матиме ліцензію», — переконує «УМ» головний лікар санаторію Михайло Падучак.

Циганський бізнес–туризм

Про жалісливість іванофранківців, котрі подають милостиню навіть недбало загримованим «під калік» жебракам, не знають хіба що ліниві закарпатці ромської національності. Вочевидь тому із наближенням світлого Воскресіння Христового в обласному центрі Прикарпаття вже побільшало смаглявих «прочан» із сусідньої області та їхніх підручних слов’янської зовнішності. На це під час наради в міськвиконкомі, зокрема, звернув увагу мер Івано–Франківська Віктор Анушкевичус. «На доброті іванофранківців роблять бізнес абсолютна більшість людей, котрі займаються жебракуванням, — зазначив він. — Якщо ми не проведемо відповідної роботи, то на Великдень матимемо в себе пів–Закарпатської області».

Для свиней за кермом

Для свиней за кермом

Припарковані машини на зелених зонах, клумбах та газонах — типова картина для Києва. Після таких стихійних стоянок від зелених насаджень мало що залишається. «Київзеленбуд» знайшов новий спосіб боротися з водіями, які кидають машини на газонах — комунальники проведуть акцію «Свиня за кермом». «Ми вестимемо роз’яснювальну роботу, виписуватимемо порушникам штрафи і будемо вивішувати таблички «Свиня за кермом» на зіпсованих газонах — у місцях найбільшого скупчення порушників. Ми маємо намір серйозно взятися за цю проблему», — каже гендиректор «Зеленбуду» Олександр Козловський. Ідея цікава. От тільки прикро, що таблички написані з помилкою: комунальники закликають водіїв не їздити «по газонам» замість «газонами» чи «по газонах».

Знайшлися «незалежні»

Знайшлися «незалежні»

Без історії Товариства незалежних художників, що існувало в Одесі з 1910–го по 1919 роки, не можна уявити об’єктивну картину художнього життя в Україні. Понад 40 років про картини українських авангардистів мало хто чув. Вважалося, що вони пропали безвісти, і такі імена, як Михайло Гершенфельд, Амшей Нюренберг, Філіп Гозіасон, Сигізмунд Олесевич, Сандро Фазіні залишилися лише на сторінках історії мистецтва, а їхні роботи навряд чи кому вдасться побачити.