«Нарешті цей фільм жахів закінчився», — такою була перша думка після фінальної сирени позавчорашнього матчу зі словаками не лише в українських прихильників хокею, а й у самих спортсменів. З понуреними від сорому обличчями вони промайнули крізь шеренгу журналістів у так званій мішаній зоні, через яку організатори зобов'язали проходити хокеїстів після завершення кожної гри. 70-й чемпіонат світу збірна України завершила третьою поспіль поразкою з великим рахунком. Після розгромів від росіян і білорусів «синьо-жовті» отримали ляпаса і від команди Словаччини — 0:8.

Спостерігаючи за поєдинками «групи смерті», в якій суперники виборювали право залишитися у вищому дивізіоні, українські прихильники хокею й журналісти раділи, що збірній України не довелося потрапити до так званого «релегейшн-раунду» («за виживання»). Адже пристрасті тут вирували анітрохи не менші, ніж у кваліфікації, де команди змагалися за путівки до чвертьфінальної стадії. У понеділок ввечері вони сягнули апогею у матчах третього туру.

Ні для кого не секрет, що в останні роки головним для української збірної є завдання зберегти місце у вищому дивізіоні. Час від часу у головах чиновників-мрійників з'являються думки зорієнтувати нашу команду на щось вище, але, зустрічаючись із суворою реальністю, вони тануть, наче повітряні замки. Звісно, не тільки кабінетним начальникам хочеться бачити збірну України у чвертьфіналі чемпіонату світу, а й уболівальникам. Коли нам посміхається примхливий жереб, українські шанувальники найшвидшої гри одразу починають обговорювати шанси, і десь глибоко в душі жевріє надія: раптом вдасться зробити щось більше, ніж обіграти японців чи данців.

Виконавши завдання зберегти місце в еліті ще на рік, українські хокеїсти, а разом з ними й наші вболівальники, полегшено зітхнули. Але часу на перепочинок жорсткий регламент турніру не дав. Уже наступного вечора «синьо-жовті» вийшли на двобій проти переможця групи С — збірної Росії, яка на першому етапі виграла всі три матчі.

«УМ» постійно розповідає про проблеми в нашому хокеї, але влада вперто не бажає звертати на це уваги, вважаючи занепад «найшвидшої гри» питанням другорядним. А ось президент Латвії Вайра Віке-Фрейберга на чемпіонаті світу відвідує всі матчі збірної господарів. Її колега, президент Білорусі Олександр Лукашенко, після кожної гри «сябрів» по телефону спілкується з гравцями персонально! Не обділені увагою поважних персон й інші команди.

Після матчів на кшталт позавчорашнього протистояння збірних України й Італії особливого сенсу описувати перебіг подій на ковзанці немає. Адже для всіх, хто обізнаний із станом справ у нашому хокеї, головним було не красива гра нашої команди, а позитивний результат, який дозволяв Україні залишитися серед кращих збірних планети.

Свято великого хокею завітало до Латвії вперше, вперше чемпіонат світу на теренах колишнього соцтабору проводиться не в Росії, тому організатори й служби, причетні до «льодового мундіалю», намагаються все зробити на найвищому рівні. В останні дні перед початком чемпіонату посилений контроль на кордонах Латвії викликав незадоволення пасажирів, які їхали сюди на автобусах і власних авто. Митники ретельно перевіряли всі речі через «рентген» і не дозволяли ввозити до країни... продукти. Так, кілька груп українських уболівальників були позбавлені харчових припасів із дому. Забирали навіть йогурти, яйця, ковбаси і, ясна річ, дороге кожному нашому співвітчизникові сало.

Сьогодні збірна України на чемпіонаті світу в Латвії проведе свій перший матч — проти олімпійських чемпіонів шведів. У складі нашої команди на лід вийдуть кілька дебютантів, але особливу увагу привертає кращий снайпер відкритого чемпіонату Білорусі Олександр Матерухін. 25-річний форвард виступав за юнацьку збірну України, а потім на шість років поїхав шукати щастя до Америки. Минулого літа він підписав угоду з могильовським «Хімволокном», у складі якого посів четверте місце в суперечці бомбардирів білоруської першості за системою «гол плюс пас». Дебютувати в українській збірній міг у грудні на Кубку виклику в Києві, та тоді не склалося. Перед чемпіонатом світу Сашко прибув до табору національної команди і впевнено забронював собі місце в її складі.
Кореспондент «УМ» познайомився ближче зі «свіжою кров'ю» «жовто-синіх».

Будемо сподіватися, у боротьбі зі збірними Швеції, Швейцарії й Італії нашим хлопцям до снаги посісти принаймні третє місце в групі й зберегти прописку в еліті ще на рік. Це суперечить загальному стану хокею в країні, тож нашим знову доведеться виїжджати на психологічному настрої, запасі досвіду й міцності. Саме з психологічного стану хокеїстів ми почали розмову з головним тренером національної команди Олександром Сеукандом. У ролі керманича «синьо-жовтих» він їде на свій третій чемпіонат у дивізіоні А.

Право провести ювілейний, 70-й, світовий форум елітних збірних планети Латвія заслужила не завдяки видатним спортивним успіхам національної команди. Візитом великого хокею на береги Балтійського моря маленька республіка зобов'язана своїм вірним уболівальникам. На попередні чемпіонати, за кордон, вони виїжджали просто в небувалих для хокею кількостях — по п'ять із гаком тисяч чоловік — і створювали на трибунах справді святковий настрій. Саме через їхню «турбулентність» деякі журналісти й недолюблюють латвійських хокеїстів і радіють, коли їхня збірна не грає з ними в одній групі, а ще краще — в одному місті. Що зможуть створити завзяті фани Латвії на двох аренах Риги, де відбудуться всі матчі чемпіонату, і навколо них — можна лише здогадуватися.