Щоб лани широкополi, i Днiпро, i Кручi...
Вiд редакцiї.
Лист читача «УМ» порушує iншу проблему, пов’язану з шевченкiвським заповiдником у Каневi — дороги. І цi дороги є символом показухи i поверховостi, «ювiлейностi» стосункiв Поета i Влади. От де можна прикласти руку, ентузiазм i завзятiсть «господарникiв» — урядовцiв, щоб не соромно було не в хату Кричевського заходити, а не соромно їздити по таких дорогах до могили Шевченка.
Перед останнім кроком
Росте зміна!
Кілька днів тому головний тренер вітчизняних плавців Сергій Бондар журився, що одразу двоє найкращих наших юніорів Дарина Зевіна та Андрій Говоров не змогли представити Україну на європейській першості з водних видів у Будапешті — вони віддали перевагу Юнацьким Олімпійським іграм. Думається, що ця парочка ще візьме своє на дорослих змаганнях. А зараз же вони — «золоті» герої України в Сінгапурі. Слідом за Дариною двічі на найвищу сходинку п’єдесталу сходив і Андрій Говоров. У середу дніпропетровець найшвидше (22,35 сек.) проплив 50–метрівку вільним стилем, а наступного дня виграв ще й «спринт» серед батерфляїстів (23,64).
Інше майбутнє для сиріт
Спершу не вірилося, що це діти з інтернатів. Домашні та й годі. Усміхаються, бігають підстрибом, наспівують щось від радощів. Очі сяють щастям. Лише вряди–годи по личках пробігає тінь смутку, і та чи інша дитина на якийсь час набуває «відсутнього» вигляду. Я приїхала до табору «Водограй», що в карпатському містечку Колочава, за кілька днів до закриття. На той час діти жили тут понад два тижні. Вони прибули з восьми інтернатів різних областей України зі своїми вихователями. Вихователі теж тішилися — приміром, степовики вперше побачили Карпати, — і розповідали, що на початку діти були інші: скуті, боязкі, байдужі, а то й агресивні. «Діти приїжджають із закладів, де про них уже склалося уявлення, не завжди хороше і відповідне, — каже директор цьогорічного табору, виконавчий директор благодійного фонду «Товариство «Приятелі дітей» Інна Тальянц. — А тут вони ніби починають «із нуля». Ми у загонах змішуємо вихованців різних інтернатів, різного віку, вириваємо їх із «законсервованого» соціуму, руйнуємо стереотипи. Діти по–новому розкриваються, позбавившись ярлика «невдахи», «хулігана», «недорозвинутого». Тут вони виявляють свої кращі якості і починають вірити у свої добрі можливості. Вчаться бачити перспективу».
НЬЮЗРУМ
Анафема i дифiрамби
«Лiтературна Україна» видала «на–гора» памфлет пiд iнтригуючим заголовком «Армагеддон державотворення — iмунодефiцит духу, або Ще раз про граблi, якi влучили українцям у «сонячне сплетiння».
Привид комунiзму виник...
Щоб відповісти на запитання: «Хто має авторські права на привид комунізму?», більшість згадає Маркса з Енгельсом. Вчили ж бо: «Привид бродить по Європі...». Але ж «Маніфест Комуністичної партії» опубліковано в 1848 році. А наш Микола Гоголь у «Сорочинському ярмарку» ще у 1831–му дав образ червоної свитки, яка уособлює привид комунізму. Привид — це містика, а її повно в українському фольклорі, який використовував Гоголь.
Дай їм, Боже, на вечерю
Нинішня ситуація, що склалася через так звану «кризу», вкрай обурює. Чомусь криза впливає тільки на пенсіонерів, бюджетників, малозабезпечених людей. Але вона зовсім не зачiпає тих, хто припав до владного корита. Чому всі, хто при владі (а це адміністрація Президента, Кабінет Міністрів, Верховна Рада України, судова влада, Національний банк України і так по всіх владних структурах) під час кризи отримують заробітну плату щомісяця з податків народу від 20 000 до 100 000 тис. гривень? А решта народу отримують від 600 до 1 500 гривень. Чому вiд кризи страждають тільки біднi люди, якi за своє життя набудували, напрацювали так багато добра в Україні, що за 20 років незалежності всі, хто був при владі на різних рівнях, привласнили й досi привласнюють ці багатства України?