Росiйський письменник Лев Толстой, описуючи в романi «Вiйна i мир» подiї початку XIX сторiччя, звернув увагу, що порочнi люди завжди об’єднуються для здiйснення мерзенної мети. На початку XX сторiччя на територiї iмперської Росiї все порочне об’єдналося пiд сатанинську, комунiстичну iдеологiю для зниження в людях людяностi.
За Київську мерiю соромно — ви представники української європейської столицi, а не росiйськi провiнцiали. Чому ж покiрно послухали московського попа–олiгарха Гундяєва, який наживає свої мiльйоннi статки торгiвлею тютюном i алкоголем, зазiхає на нашi найбiльшi духовнi святинi, i вулицю Івана Мазепи перейменували на Лаврську?
Ми — сiм’я українцiв, але не з власної волi росiйськомовних, передплачуємо й читаємо «Україну молоду». І вирiшили висловити свою незгоду з тiєю полiтикою, яку нинi проводить влада на чолi з Президентом Януковичем щодо всього українського — держави, мови, iсторiї та й загалом українцiв.
Уряд Швейцарії дозволив збір підписів на проведення всенародного референдуму стосовно відновлення смертної кари за вбивства, пов’язані з сексуальним насильством, повідомляє швейцарський інформаційний портал swissinfo.ch. Ініціативна група має час до 24 лютого 2012 року на збір 100 тис. підписів, потрібних для проведення референдуму. Швейцарський уряд повідомив позавчора у своєму інформаційному бюлетені, що члени ініціативної групи зібрали всі необхідні документи для відновлення в країні виконання смертних вироків, які були скасовані 1942 року. Останній смертний вирок у Швейцарії було виконано 1944 року. До 1867 року смертна кара в Швейцарії виконувалася шляхом відрубання голови мечем, а потім на зміну мечу прийшла гільйотина.
Позавчора президент Росії Дмитро Медведєв прийняв у своїй резиденції Бочаров Ручєй у Сочі лідера ірландської рок–групи U2 — Боно. Медведєв спочатку покатав гостя на електрокарі, а потім славетна парочка попила чай на веранді резиденції. Боно подарував російському президенту кілька дисків із записами своїх альбомів, яких той, певно, не зміг «дістати» в московських магазинах. Під час «високих теревень» ці двоє з’ясували, що їм обом подобається британська рок–група «Лед Зеппелін». На зустріч із світовою зіркою Медведєв одягнувся демократично — джинси, сорочка без краватки, і до того ж розмовляв із Боно англійською мовою.
21 липня, у суботу, в Києві поховали Олеся Ульяненка. Йому було всього 48. І хоча Улян хворів, його смерть стала несподіванкою й ударом як для близьких, так і для та тих, хто читав і співчував письменнику. Його життя було непростим (чого варта лише служба в Афгані), і якщо вже так накреслено в книзі буття, то й смерть, і всі ритуальні обряди, пов’язані з похованням, мали відбуватися в ключі непростого життєвого шляху. Напевно, з цього могла би бути ще одна історія в стилі Ульяненка — жорстка «битовуха» з дещицею великою любові.
Неподалік міста Петровське є цікаве місце, яке здавна називається Могилою Мечетною. Вона є найвищою точкою Лівобережної України. І вивищується над рівнем моря на 367,1 метра. За важкодоступністю Могилу Мечетну цілком можна порівняти з найвищою горою Правобережжя — Говерлою. Щоправда, не в сенсі складнощів сходження. Просто якщо на вершину улюбленої гори Віктора Ющенка туристи давно протоптали битий шлях, а вказівники щодо напрямку до неї починаються мало не від кордонів Івано–Франківської області, то знаходження «даху Донбасу» вам не кожен місцевий мешканець підкаже. А самотужки відшукати його посеред розораних полів та городів і поготів малореально. Місце ж бо це, хоч і найвище і навіть часто називається горою, насправді являє собою плато, де рельєф змінюється надто вже плавно. На відміну від Карпат.
