Майданчики ОМКФ розкидані по всьому місту, що певною мірою створює незручності, адже основні події відбуваються у двох центрах — кінотеатрі «Родіна» та на Одеській кіностудії, а це добрий шмат дороги з одного кінця міста в інший. Арт–директор фестивалю Денис Іванов пояснює це особливостями мегаполісу: «Фестиваль відбувається у великому місті, і ми мали задіяти максимальну кількість майданчиків, як це відбувається на Берлінале. Інша схема роботи — Каннський кінофестиваль, який концентрується в одному місці, Палаці фестивалів». На ранкових показах у фестивальному центрі — кінотеатрі «Родіна» — зал щодня заповнений на дві третини, хоча здебільшого це акредитовані на фестивалі гості, проте чимала частка — звичайні глядачі. Один зі способів привабити людей у кінотеатри — абонементні квитки, які дають доступ на перегляд усієї фестивальної програми, відвідини майстер–класів і фестивальних вечірок у клубі на березі моря, а також можливість оселитися в кемпінгу на території Одеської кіностудії. Ця поширена на фестивалях програма в Одесі іменується гордою назвою Літня кіношкола, що, зрештою, із професійним навчанням не має жодного зв’язку. На початок тижня в кіношколі зареєструвалося понад 300 сінефілів, сплативши по 500 грн. за абонемент. Підрахувати кількість глядачів, що відвідали Одеський кінофестиваль, можна буде після закінчення фестивалю. Але вже зараз організатори називають неймовірну цифру — 40 тисяч осіб (це з урахуванням відвідувачів відкритого показу «Броненосця «Потьомкіна» на Потьомкінських сходах).

Кілька років тому в дружній нам Польщі, у Варшаві, було встановлено пам’ятник Тарасові Шевченку. Українська сторона висловила намір на знак поваги до польської культури і нового, вищого, рівня взаємин між нашими країнами встановити в Києві пам’ятник Юліушу Словацькому — великому польському поетові, відомому і шанованому в усьому світі. Вибір саме Словацького пояснюється ще й тим, що він народився в Україні (у Кременці Тернопільської області), ніколи не забував про це, у його творчості багато українських мотивів, є вірші й поеми, присвячені українським героям.

Юзефинський (Юзефінський) дуб–патріарх росте неподалік від кордону з Білоруссю на околиці села Глинне Рокитненського району Рівненщини на території урочища «Юзефинська дача», що є пам’яткою природи. Для місцевих мешканців прадавній дуб, обхопити руками який можна лише вп’ятьох–шістьох (виміри засвідчили, що його обхват становить 7,90 метра, висота до 20 метрів), — святиня. Щоб якомога довше жив, його час від часу, як кажуть у Глинному, — «ремонтують»... Та, швидше, лікують, немов стару людину. І гордяться ним, як пам’яткою свого древлянського родоводу.

Нещодавно у провадженні Донецьких правоохоронців з’явилася чергова, вже третя за останні кілька місяців, резонансна справа, пов’язана з убивством відомих у місті правозахисників. Цього разу жертвою кілера став адвокат Сергій Сігідін. Серед правоохоронців Сігідін — постать досить відома: раніше працював слідчим та суддею Донецького апеляційного суду, а останнім часом — приватним адвокатом та займався правозахисною діяльністю.

Тернопіль уже давно зажив слави міста, де є найбільше церков із розрахунку на душу населення. І це не рахуючи численних каплиць та капличок на території вишів, лікарень, різних установ і навіть військового комісаріату та управління СБУ (до речі, з вікон квартири авторки цих рядків видно куполи аж чотирьох храмів різних конфесій). Попри це тенденція щодо подальшого будівництва церковних споруд під девізом «Хорошого багато не буває» продовжується. Так, нещодавно одержало дозвіл від міськвиконкому на будівництво і своєї невеличкої церкви тернопільське товариство «Лемківщина».

Торік «УМ» розповідала про загрозу африканської чуми свиней, що насувалася з боку Ростовської області, і про заходи, які вживалися луганською ветеринарною владою, аби зупинити хворобу на кордоні. Дякувати Богу, тоді небезпеки вдалося уникнути. Але сьогодні вона підступила ще на крок ближче. Спалахи цієї смертельної для свиней хвороби зафіксовані на Донщині всього за якихось чотири кілометри від нашої території. Чи відіб’є навалу Україна за теперішньої влади? Не виключено, цього разу їй це не вдасться.

Мерія Ровеньок б’є на сполох: за останні три місяці навколо міста виникли десятки копанок. Проблема не нова — правоохоронці регулярно звітують про закриття чергової нелегальної копальні. Але настільки рясно вони ще ніколи не вкривали землі шахтарського краю. При тому, що проблемою, здається, стурбовані всі. Аж до облради, яка заради цього навіть відволіклася від «професійної» боротьби з українською мовою.

Трагічна історія Дженіс Джоплін, життя якої обірвалося на злеті кар’єри, завжди цікавила кінематографістів. Відтворити на великому екрані непростий шлях техаської дівчинки до вершин слави голлівудські режисери намагалися не раз. Одна з таких екранізацій, драма 1979 року «Роза», зробила зіркою Бетт Мідлер, яка зіграла головну роль. Тепер нагоду ще більше прославитися має 35–річна Емі Адамс. Критики нещодавно хвалили її за гру в романтичній комедії «Джулія і Джулія», де партнеркою Адамс була сама Меріл Стріп. Ще раніше Емі двічі номінували на «Оскар» — за ролі другого плану у драмах «Червневий жук» і «Сумніви». Тепер режисер Фернанду Мейрелліш («Місто бога») запросив Емі на роль Джоплін у новій екранізації біографії співачки.

Під час першої ж зустрічі з аграріями не так давно призначеного голови Дніпропетровської облдержадміністрації Олександра Вілкула відразу найшла коса на камінь. З–поміж усіх проблем, на яких сільгоспвиробники акцентували увагу посадовця, чи не найбільше невдоволення викликала Постанова Кабінету Міністрів № 164 «Про затвердження нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно–сільськогосподарських регіонах». Присутні відверто назвали її прямим антиринковим втручанням у господарську діяльність, яке призведе до руйнування економіки сільгосппідприємств, додаткових затрат та породження бюрократії.

Американський часопис «Форбс» оприлюднив свій черговий щорічний рейтинг музикантів із найбільшими прибутками. Цього року «турнірну таблицю» очолила ірландська рок–група U2 («Ю–ту»), яка з липня 2009–го заробила 130 млн. доларів. Головною статтею доходів Боно Вокса й компанії стало світове турне, що триває й зараз.