По дорозі на мітинг у метро читаю новий роман Ірванця «Хвороба Лібенкрафта» — депресивне чтиво про тоталітарний режим. На виході з метро потрапляє на очі школярик у піджаку і вишиванці. По Інститутській німецькі старшокласники фотографують якусь облуплену стіну, а на Садовій під Кабміном — мертвого голуба. Надворі XXI століття — я йду боротися за українську мову. Я в маразмі чи Азаров з Януковичем у маразмі? Ми всі граємо в п’єсі Беккета? Мені це сниться на двадцятому році незалежності?

Київ проти Донецька, динамівці проти «гірників» — це протистояння давно перетворилося на візитну картку української футбольної першості. Результат саме цих зустрічей насамперед впливає на визначення чемпіона, і найбільша глядацька аудиторія традиційно припадає на поєдинки двох грандів. Позавчора «Шахтар» і «Динамо» на переповненій «Донбас–арені» провели 38–й матч між собою в історії наших чемпіонатів. До цього донеччани не програвали принциповому суперникові в себе вдома п’ять поєдинків поспіль. Не зрадили вони приємній традиції і в неділю — записали на свій рахунок перемогу та відірвалися від «обезголовленого» «Динамо» вже на п’ять очок.

На парламентських виборах у Латвії, які відбулися минулої суботи, перемогу здобув правлячий блок «Єдність» на чолі з чинним прем’єр–міністром Валдісом Домбровскісом. Як повідомив учора голова центральної виборчої комісії Латвії Арніс Цимдарс, його підтримали 31,1 відсотка виборців. Друге та третє місця, за попередніми даними (офіційні результати оголосять приблизно через два тижні, після розгляду всіх скарг), посіли блок «Центр згоди», який репрезентує російськомовне населення Латвії (26 відсотків голосів) та Союз зелених і селян (19,7 відсотка). Окрім того, до Сейму пройшли об’єднання «За кращу Латвію» (7,65 відсотка) та Національне об’єднання «Вітчизні і свободі / Все Латвії!»  (7,64 відсотка). Відтак зі 100 мандатів Сейму «Єдності» відійде 33, «Центру згоди» — 29, Союзу зелених і селян — 22, а «За кращу Латвію» та радикальні націоналісти з Національного об’єднання здобули по вісім місць.

Раціоналізаторська жилка чи талант винахідника, всупереч чоловічій уяві про інтелект прекрасної половини людства, можуть прокинутися і в жінці. Особливо коли їй вкрай потрібна річ, яку досі не вигадали мужчини. Саме таке враження залишила по собі виставка, що триває в Харківському національному університеті імені В. Каразіна завдяки ентузіазму співробітників посольства Швеції в Україні та Національного музею науки і техніки Стокгольма.

Більш ніж незвичний подарунок привіз у райцентр Котельва і передав народному музею Сидора Ковпака (знаменитий партизанський командир народився саме тут) німецький колекціонер живопису Міхаель Лезер. Адже йдеться про повернення картини невідомого місцевого художника–аматора, яку 67 років тому буквально вихопив із полум’я війни саме на Котелевщині німецький солдат на ім’я Герберт (прізвище його також невідоме). На тлі річки й сільської хатини зображено «озброєного» снастями рибалку, поруч з яким крокує його маленький помічник, певно, синок. Написана на звичайному шматку шпалерів, картина позначена безумовним талантом автора. Однак сьогодні незрівнянно вищою є її історична цінність.

«Ти диви: тут як на авторинку, — двоє друзів роздивлялися літаки з парку «антонівської» авіакомпанії, що стояли в ряд один біля одного. — Напишемо внизу: не битий, не шпакльований, один господар...».

...Якщо комусь випаде побувати у Чернівцях, вам обов’язково запропонують відвідати Національний університет імені Юрія Федьковича, що розташований у приміщенні колишньої резиденції буковинських митрополитів. Обіцяю: кожен, хто там побуває, буде у захваті від неповторної краси цієї будівлі. Але, милуючись архітектурною перлиною нашого краю, згадайте про шанованого, проте надзвичайно скромного чернівчанина, котрий майже сорок років працював у цих стінах — на кафедрі української літератури. Це — Анатолій Добрянський, доцент кафедри української літератури, кандидат філологічних наук, літературознавець, поет, заслужений діяч мистецтв України, лауреат премії імені Сидора Воробкевича. А ще цей поважний чоловік був неймовірним книголюбом...

Події, офіційно зареєстрованій Міжнародною академією авторів наукових відкриттів під №383, невдовзі виповниться рік. Проте вагомий успіх вітчизняної медичної науки, підтверджений трьома експертними висновками в Україні, Росії та Німеччині, залишається малопоміченим. І навіть не тому, що його проґавили ЗМІ й авторів не увінчали хоча б лавровими вінками. Нові методи, на жаль, ще не впроваджені в медичну практику. Аспіринову тріаду за старими інструкціями і далі лікують як алергічне захворювання, хоча алергією, як довели дослідники з Івано–Франківська, тут і не пахне. Коли ж ці розробки стануть доступними всім «тріадовим» хворим — запитую керівника групи прикарпатських учених–відкривачів, доктора медичних наук Василя Поповича.

Із 1 по 3 жовтня на Андріївському узвозі проходив німецько–український фестиваль «Вулиця ігор — ігри на вулиці». Його ідея належить директору Ґете–Інституту в Україні Вері Багаліантц, яка поставила перед собою завдання розпочати діалог між політиками, представниками влади, мистецтва та людьми, зацікавленими долею Андріївського узвозу.

Із часу вступу Віктора Януковича на посаду Президента України кількість громадян, які відчувають утиски свободи слова, збільшилася вдвічі. Такі висновки соціологічного опитування, проведеного компанією «Рейтинг» у вересні цього року.