Вибори міського голови Бердянська, що в Запорізькій області, обросли епатажними подіями. Одні кандидати демонструють дива політичної мінливості, інші — потерпають від рішень судів. Анатолій Герасименко, який очолював Бердянський виборчком під час дев’яти попередніх кампаній, каже, що такого безміру ще не бачив.

Наступної середи для Олександра Медведька завершується п’ятирічна каденція на посаді Генпрокурора. Саме 3 листопада 2005 року Верховна Рада надала згоду на це призначення: «за» Генпрокурора Медведька тоді проголосувало аж 303 народнi депутати й жодного «проти». Наступного дня Президент Ющенко підписав відповідний кадровий указ. Своїм терміном на посаді Олександр Іванович неабияк пишається й позавчора навіть похвалився, спілкуючись із журналістами: «Я перший в історії незалежної України без десяти днів пропрацював п’ятирічний термін. До цього було 13 Генпрокурорів і виконуючих обов’язки. Але п’ять років не працював ніхто!»

Про сакральну суть сміття на повен філософський голос заговорили з початком 1990–х років. Тодішній дикий постмодернізм визнавав культуру за величезний супермаркет, у якому кожен вільний придбати своє прострочене щастя. Пізніше мова зайшла про музей як цвинтар культури, про що всерйоз розводились як російські оракули сучасного мистецтва на кшталт Прігова і Кабакова, так і українські культурники на кшталт Юрка Винничука з його Великою Сміттяркою у фантасмагорії «Мальва Ланда». Вже сьогодні головний герой роману «Чарівний світ. Тепер» Тимофія Гавриліва — філософ–волоцюга, який снує свою персональну ідеологію в контексті культурного захаращення.

Шановний пане Президенте! Звертаюся до Вас, прошу Вашої уваги i допомоги, бо Ви ж запевняли, що почуєте кожного. А Вашу увагу намагаюся спрямувати на все моє поколiння. Ми — це люди, якi зазнали лихолiття вiйни, жахливий голод, а потiм, ще дiтьми, стали до непосильної й виснажливої працi поряд iз дорослими. У багатьох вiйна забрала батькiв.

Прочитала в «Українi молодiй» статтю «Євростретович–2009». Те, що наш депутат гребе собi землю, так це нам знайомо. Вiн вважає, що так треба... А ось слова «Дивовижно, але вже через мiсяць «варягам» зареєстрували i видали дер­жавнi акти на право власностi єдиним земельним масивом» мене вразили. Я теж хочу бути таким «варягом».

Не так давно в Черкасах хвалилися тим, що тут, уперше в Україні, почав працювати приватний гемодіалізний центр «Фрезеніус», в якому на сучасному обладнанні проводять очищення крові майже 80 хворим на ниркову недостатність. Аж тут — скандал. Розгорівся він через гроші. Річ у тім, що замовник послуг — Черкаська обласна лікарня — не заплатила цьому центру за проведений iз початку року гемодіаліз. Бо досі немає угоди на таку послугу.

Відомий дніпропетровський адвокат і журналіст, донедавна автор і ведучий популярної телепрограми «9 каналу» «Губернські хроніки» Борис Філатов, змінив професію. Чи точніше — зробив найекстремальніший крок у своєму житті. «Губернські хроніки», в яких «перебрав» усіх відомих людей Дніпропетровська, він вирішив прикрити. І відразу ж оголосив про новий проект «ТрансАфрика з України». Разом iз трьома однодумцями — киянином Олегом Чижом, дніпродзержинцем Олексієм Костюком та відеооператором iз «9 каналу» Юрієм Христяном — Борис Альбертович вирішив перетнути Чорний континент по діагоналі від Атлантичного океану до Червоного моря через дев’ять країн — Намібію, Ботсвану, Замбію, Танзанію, Уганду, Кенію, Ефіопію, Джибуті. Філатов, який досі побував майже у 50 країнах, щиро зізнається, що їм було непросто зважитися на сповнений несподіванок і небезпек маршрут. Адже попереду були і знайомство з таємничими племенами, і численні екзотичні об’єкти...