Неодноразово доводилося бачити, як на фестивалях класичної музики у перших рядах сидить літній чоловік із диктофоном у руках і записує концерт. Якось подруга зауважила: подивись як геніальний композитор Валентин Сильвестров записує свої твори. Ми навіть побилися об заклад, чи це Сильвестров. Я була переконана, що цей чоловік просто схожий на відомого композитора —мовляв, навіщо метру нової музики записувати концерти, на яких грають його твори.
Голова партії «Наша Україна» Віктор Ющенко вважає, що рішення Конституційного Суду про скасування політреформи–2004 було «аморальним, неконституційним і незаконним». «Пройшло п’ять років чинності Конституції, сформовані інститути влади, правові відносини, і цьому не можна дати зворотного ходу», — сказав третій Президент України в інтерв’ю «5–му каналу». Ющенко зауважив, що КС не міг скасовувати закон про внесення змін до Конституції, бо його, закону, не існує: він уже є тілом Конституції.
Донедавна середа була в парламенті «залізним» «опозиційним днем». Народні депутати від меншості мали право формувати порядок денний. Однак учора опозиціонерів застерегли: це може бути останнє пленарне «свято» на їхній вулиці.
Після розлучення з Бредом Піттом Дженніфер Аністон стала найжаданішою нареченою у світі. Принаймні для американців, які в спільному опитуванні телеканалу Сі–Бі–Ес та журналу «Веніті фейр» назвали Джен найпривабливішою з незаміжніх жінок планети. За колишню місіс Пітт, яка у свої 41 залишається самотньою, віддали голоси 29 відсотків респондентів.
Публікація «УМ» «Нічні рейси зернових ешелонів» від 09.09.2010, у якій ми писали про безпрецедентний у державі випадок — крадіжку 70 тис. тонн зерна з Луцького КХП–2, виявила дві яскраві тенденції. З одного боку, читацький інтерес та величезний суспільний резонанс. На Волині громадські активісти навіть копіювали матеріал нашої газети та роздавали його, статтю про «хлібних злодіїв» передрукували деякі інтернет–сайти. Натомість місцевим волинським газетам, власниками яких є наближенi до влади особи, порушувати тему заборонили.
З іншого боку, подальше розслідування задокументованого злочину показало: зникнення півторарічного запасу зерна Волинської області мають намір представити таким собі дрібним непорозумінням. І головне — дозволити справжнім винуватцям уникнути відповідальності.
Минулого тижня на засіданні гуманітарної ради при Президенті Віктор Янукович укотре пропіарив свою «відданість демократії», коли привітав країну з прийняттям концепції створення суспільного мовлення. Відповідальна за роботу зі ЗМІ заступник голови адміністрації Президента Ганна Герман також не обійшлася без пафосу, зазначивши, що влада вирішила відмовитись від державного телебачення, передаючи Національну телекомпанію в руки громадськості. За словами пані Герман, затвердження гуманітарною радою концепції — «революційний крок в українській медіа–системі».
Очікується, що вже цього місяця, як сказав Президент, Верховна Рада ухвалить відповідний закон — про створення Національної громадської телерадіокомпанії України. Утiм є великі сумніви, що НГТУ, створена на основі НТКУ, НРКУ й обласних телерадіокомпаній, суттєво відрізнятиметься від нинішньої офіційної «кнопки», яка мироточить цілковитою лояльністю до влади. Та й узагалі — чи вона постане як реальна величина.
Здається, «до жовтневої революції» родинне життя було назагал краще: діти спокійніші, діди й бабці мудріші, жінки й чоловіки веселіші й активніші. Охоче працювали, співали, не бідкалися і на свята знали чим зайнятися, не хапаючись лише за пляшку. Утім, можливо, це така собі казочка, вигадана ворогами прогресу? Революція ж індустріалізацію і колективізацію забезпечила, заводи в містах і клуби по селах побудувала. Утім нині чимало з тих заводів занедбані, у клубах — гральні автомати. А краса створених доти пісень, глибинний символізм календарних обрядів, звичаї громадської взаємодопомоги нагадують про те, що без знищення мільйонів найталановитіших наша країна досягла б набагато більших життєвих успіхів.
Якою ж була «доколгоспна цивілізація» українців? Чи можемо повернутися до неї, як до точки на шляху розвитку, на якому колись звернули «не туди»? Сучасні технології передавання знань дозволяють здійснити цю подорож у часі. Це можна зробити, зокрема, на лекторії «Українська родина», започаткованому минулого тижня у київському Літературно–меморіальному музеї Павла Тичини (вул. Терещенківська, 5, кв.1), який щосереди проводять фольклорист Олена Чебанюк та психолог Галина Бевз.
У Західній Європі немає культу збирання грибів. Але гриби там люблять, і не тільки безбарвні на смак шампіньйони. Це опосередковано доводить книга славетного французького коміка П’єра Рішара «Закоханий кухар». Нещодавно 76–річний актор побував у Києві і дав три моновистави, про що широко писала столична преса. Писала і про те, як у ресторані «Шинок» Рішар їв і нахвалював борщ. Меню актора в ресторані бельгійської кухні, де він провів значно більше свого київського часу, жовта преса, мабуть, не змогла довідатися. Втім про грибні смаки П’єра Рішара можна дещо дізнатися з його «друкованої творчості». Тож, рецепти від коміка.
У старовинній будівлі, що слугувала кілька століть тому друкарнею і де тепер працює Музей книги і друкарства України, протягом цього місяця можна вивчати еволюцію національної графіки ХХ століття. Іменами Георгія Нарбута, Василя Кричевського, Георгія Якутовича і Сергія Якутовича сьогодні освічену людину не здивуєш. Тому організатори виставки вирішили копнути глибше і представити художників, менш відомих загалу, які, проте, не менше за відомих спричинилися до розквіту графічного мистецтва, й назвали екпозицію першою ретроспективою книжкової графіки в Україні. У двох залах на другому поверсі вмістилося близько 250 малюнків із фондів трьох музеїв (Музею книги і друкарства, Національного художнього Музею України і Львівського національного музею
ім. А. Шептицького), а також із колекцій Центру досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства при НаУКМА та приватних збірок.
